Сирна паска, мак, порося: що наші предки клали у Великодній кошик
Великодні традиції дуже давні та стосуються не лише Великодніх свят. Вони сягають ще дохристиянського періоду. Це було пов’язано з тим, що освячення обрядових страв залежало від географії України, від різних регіонів.
Про це заявив релігієзнавець і кандидат історичних наук Ігор Козловський у коментарі телеканалу I-UA.tv.
«Один з обов'язкових атрибутів — це паска та інші хлібні вироби (бабка (ванільний пиріг, — ред.), окраєць хліба). Обов'язково клали яйця (писанки, крашанки), молочні продукти (масло, сир), м'ясні продукти (ковбаса, шинка, сало). Також у деяких регіонах освячували сіль, тому що від солі залежало життя людини. Це була велика цінність, важливість солі фіксували в різних регіонах. Також в Україні був розповсюджене освячення хрону. Зрозуміло, що це регіональні особливості. І паски відрізнялися одна від одної. Вони були не лише з борошна, були й сирні паски. На Волині були мазурки (традиційне польське печиво, — ред.). Також до Великодня старалися заколоти порося. Були такі звичаї, що його запікали в печі цілим, а потім святили в церкві. Це був варіант жертовної їжі», — розповів він.
У деяких регіонах могли святити й інші продукти. Наприклад, мак, часник і зерно.
«Мак взагалі вважався в Україні оберегом. Освячений мак обсипали довкола хати. Часник святили на Буковині, на Гуцульщині, на Закарпатті. Там вважали, що він також є оберегом і може розкривати злочини», — зазначив історик.
На Великдень святили не тільки їжу, але й інші предмети. Так освячений ніж використовували в народній медицині, пояснив Козловський.
«Ми знаємо, що все освячене несли в традиційному кошику. Туди клали рушник чи скатертину, які наділялися магічними властивостями. Потім цей рушник могли на плодове дерево вішати, щоб була гарна погода в день весілля. Це не зовсім християнське бачення, але в народі наділяли магічними властивостями всі ці речі», — підсумував релігієзнавець.
Окрім цього, історик розповів, що не дозволяється святити на Великдень.
