Комунізм виглядає як громадянська релігія із сакральними символами, — науковець
У нас дуже часто змішуються поняття громадянської релігії та політичної міфології.
Про це заявив кандидат філософських наук, науковий співробітник Інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України Володимир Волковський у програмі «Суспільні діалоги» з Володимиром Тетеруком на телеканалі I-UA.tv.
«Поняття громадянської релігії вводить ще Жан-Жак Руссо у Франції у XVIII ст. Він ставить собі за завдання зробити таку релігію, яка не залежала б від Ватикану, від зовнішнього центру. Він формулює 4 прості догмати французької громадянської релігії, тобто існування Бога, існування душі, воздаяння за добре та за погане, толерантність. Потім Роберт Белла, американський соціолог, уже в XX ст., переклав це поняття до американської традиції. Він показав, що американський політикум, американське суспільство функціонує на засадах своєї громадянської релігії», — розповів він.
За його словами, громадянська релігія — це сакральний спосіб легітимації, тобто узаконення, зсування того чи іншого політичного тіла нації.
«Використовується поняття сакрального для того, щоб обґрунтувати, для чого наша держава має існувати, для чого людина повинна жити в цій державі, для чого варто в цій державі не лише жити, але й за цю спільноту варто навіть померти. Тобто це поняття сакрального космосу, яке легітимує політичний простір», — додав науковець.
Кандидат філософських наук наголосив, що в релігії дуже важливо не лише, що та кого прославляєш, а в тому числі й де та як.
«Тобто з усіх боків комунізм виглядає як громадянська релігія із сакральними символами, із сакральним культом (Ленін, Мавзолей), з архітектурою вавилонського типу, з міфами про День перемоги. І зрештою вся ця сакральна історія КПРС, історія СРСР — це дійсно громадянська релігія», — сказав Волковський.
Гість програми зазначив, що розділяє окремо догмати громадянської релігії «русского міра» та окремо стратегії, як він впливає на суспільство.
«Ключова ідея поняття „русскій мір“ — це, образно кажучи, культ політичної спільноти, або навіть культ політичної сутності трансцендентної, метафізичної, богоподібної. Це культ росії як такої», — підсумував він.
Позиція спікера може не збігатися з позицією редакції.
