Ми маємо визнати, що Каховська ГЕС нам потрібна, — економіст

Про це він сказав у коментарі телеканалу I-UA.tv.

«Каховська ГЕС в Україні була п'ятою за розмірами, тобто це одна з найпотужніших в Україні гідроелектростанцій. Вона була введена в експлуатацію десь у період 1955−56 рр. Це була не просто гідроелектростанція, це була система, яка забезпечувала судноплавство по Дніпру, оскільки там був свій суднохідний шлюз. Наслідками побудови ГЕС виявилося велике Каховське водосховище та поява Північнокримського каналу. Кожен з цих елементів має економічне значення або економічний вплив на якийсь регіон, на якусь територію», — розповів експерт.

Крім того, економіст нагадав, що середньорічне вироблення електроенергії Каховської ГЕС було понад 1,4 млрд кВт часів.

«Це в нас були зайві кіловати? Навряд чи. Гідроелектростанція — це споруда, яка з точки зору охорони природного середовища є найкращою, у неї найменше викидів в атмосферу, бо електрична енергія виробляється силою потоку води. Ми маємо визнати, що Каховська ГЕС нам потрібна. Зараз ми купуємо електричну енергію за кордоном, хоча до війни експортували її. Тому зайвою вона не буде в будь-якому випадку», — наголосив Смелянський.

Каховське водосховище було заповнене в період 1955−58 рр. За словами експерта, це понад 18 км³ прісної води.

«Водосховище забезпечувало судноплавство, зрошення, водопостачання, рибне господарство, рекреацію тощо. Це все також є економічними елементами або напрямами. Усе це втрачено. І в першу чергу тут треба говорити про водопостачання для частини Дніпропетровської, Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей. А зникли економічні напрями — зменшилася кількість робочих місць. Тобто зменшилися доходи, а це своєю чергою вплив на державний і місцевий бюджети», — зазначив він.

Зникнення зрошення, підкреслив економіст, означає зміну моделі регіонального сільського господарства.

«І Північнокримський канал — це в першу чергу зрошення, але також і забезпечення побутових потреб населення. Канал забезпечував до 85% потреб Криму в прісній воді. Але канал забезпечував зрошення й на півдні Херсонської області. Тобто якщо його немає, немає ресурсу забезпечити зрошення на цих територій. А південь Херсонщини — це такий регіон, де є сухий степ і пустелі», — повідомив Смелянський.

Він розповів, що колись була економічна модель сільського господарства півночі Криму, і називалася ця територія «голодним степом».

«Потім у 1964 році почала заходити перша дніпровська вода до Криму. За майже 60 років там змінилася економічна модель сільського господарства за рахунок зрошення. Деякою мірою вона вже й зараз змінюється, і не на користь Криму, а відтак і не на користь України. Оскільки з 2014 року зрошення не було, стало більше ґрунтів, які мають велику частку засолення. Крім того, окупанти варварськи викачували прісну воду з підземних горизонтів. І якщо не буде дніпровської води в Криму, оце все ми не зможемо відновити. Тобто без дніпровської води Крим повертається до того стану, в якому він був у 1940−50-х рр.», — пояснив економіст.

За його словами, люди колись втрутилися в природу з точки зору зміни кліматичних умов, коли побудували Каховську ГЕС і Північнокримський канал, а тепер це знову повторюється.

«Так, це було втручання в природу. Вона десятки років переналаштовувалася, була створена нова природно-кліматична модель. А тепер ми знову, іншим рішенням, втручаємося в природу. Це для нас закінчиться негативно, бо природа погано реагує на це. Тому потрібно відновлювати ГЕС, водосховище та канал», — додав Смелянський.

Деякі експерти вважають, що однією з причин, чому не треба відновлювати Каховське водосховище, є Великий Луг, який усі ці роки був затоплений.

«У першу чергу, ці думки лунають від археологів. Але це вузький фаховий інтерес до якихось територій, який не враховує нічого того, про що я казав вище. Вони говорять, що завдяки цьому ми дізнаємося більше про свою історію. Але все, що ми знайдемо там, компенсує ті втрати, які ми будемо мати? Вони цього не беруть до уваги, бо в них є свій професійний інтерес», — сказав економіст.