Не можуть, не хочуть чи бояться: чому ООН не визнає геноцид в Україні?
Міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні наразі не дійшла висновку, що в країні відбувається геноцид.
Відповідну заяву прокоментував юрист, народний депутат VI-VII скликань, керівник Українського центру соціально-правових досліджень Володимир Пилипенко.
«Мені важко зараз судити, яких об'єм доказів вони досліджували. Але насправді в XXI ст. об'єктивно дуже багато доказів, які можуть свідчити, і які, на моє переконання, свідчать про те, що росія вчиняє геноцид. Вони на поверхні, їх просто треба систематизувати, оцінити та зіставити. З того, що говорив цей представник Комісії ООН, у мене таке враження, що вони чомусь вивчають лише деякі форми знищення. Мова йде про фізичне та біологічне знищення національної групи», — зазначив він у коментарі телеканалу I-UA.tv.
Однак, за його словами, геноцид, відповідно до Конвенції, може вчинятися і в іншій формі, яка безпосередньо не пов'язана з фізичним чи біологічним знищенням групи, — у формі насильницької передачі дітей з однієї групи до іншої.
«Це не пов'язано з фізичним чи біологічним знищенням, але воно становить злочин геноциду, тому що мова йде про знищення групи, бо діти — це одна з найбільш вразливих категорій. І коли він говорить про складну судову практику, так, вона є, але судової практики по цій формі геноциду щодо переміщення дітей з групи в групу немає, тому що геноцид у такій формі ще ніколи не вчинявся з моменту прийняття Конвенції. Але якщо дослідити, то є всі ознаки цього геноциду, тому що ця форма передбачає, що неповнолітнім дітям розривають усі зв'язки з однією національною групою (фізичні — їх забирають; соціальні — їх відривають від сім'ї, опікунів, представників дитячих будинків; правові — їх позбавляють українського громадянства; культурні — їх інтегрують в інше середовище — пропагандистське) і прив'язують до іншої (фізична — їх розселяють по території росії; соціальна — їх всиновлюють нові сім'ї; правова — їм дають юридичне усиновлення, вони стають громадянами росії)», — пояснив експерт.
Водночас юрист підкреслив, що все це робиться не спонтанно. Для цього росія прийняла спеціальні нормативно-правові акти на рівні указу президента та Думи.
«Тобто це частина політики щодо дітей. Особисто курує її представник президента — Марія Львова-Бєлова. Тобто ми говоримо про те, що це системні дії. Ми бачимо це по тих дітях, які повертаються. Їм забороняють українською говорити, їх повністю інтегрують у пропагандистське російське культурне середовище, з них роблять росіян, тобто їхню ідентичність стирають і насаджують нову», — сказав Пилипенко.
На його думку, українська влада має наполягати на перекваліфікуванні цієї справи на геноцид.
«Тому що депортація — це коли насильно людину забирають з однієї території та переміщують на іншу. На цьому не закінчується депортація наших дітей — їх інтегрують у суспільство, їх всиновлюють, їм не дають спілкуватися українською, з них роблять росіян», — додав він.
Експерт вважає, що Комісія ООН мала б розглядати всі форми геноциду щодо українського народу.
«А щодо фізичного знищення, про яке вони говорили, дійсно є така форма геноциду — вбивство членів національної групи. І тут кажуть, що тяжко довести умисел. А можливо, й не хочеться, а можливо, бояться сказати, що нащадки Пєті та Каті з „великою культурою“, які становлять 140 млн населення, вчиняють геноцид в XXI ст. Але це факт», — наголосив юрист.
Це вже другий виступ Комісії ООН, коли вони не бачать геноциду. Тому це політично може бути використано тими злочинцями, які вчиняють це, зазначив Пилипенко.
«Я думаю, що наші правоохоронні органи треба активізувати, провести своє розслідування та порушити справу по геноциду. І навіть якщо ми не будемо здатні до кінця довести її через певний імунітет путіна чи когось іншого, то є Міжнародний кримінальний суд, куди можна передати цю справу. Тому, я вважаю, що депортація українських дітей є яскравим прикладом геноциду у формі насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Є всі ознаки для того. І чому це замовчує Комісія, знижуючи до фізичного та біологічного знищення, невідомо. Вони повинні зрозуміти, що росія — це не держава з „великою культурою“, це держава, яка в різних формах, починаючи від імперії та радянської росії, продовжуючи зараз диктатурою путіна, постійно знищувала українську націю», — резюмував він.
