Втрата Авдіївки: чому ставка Верховного Головнокомандувача не зробила жодних висновків
Ситуація з Авдіївкою вчергове показала нам хибність стратегії обраної Генштабом щодо проведення операцій на лінії фронту. Фактично вона повторилася з ситуацією у Бахмуті.
Про це заявив юрист, бойовий медик Андрій Січка.
«Виникає питання, чому ставка Верховного Головнокомандувача не зробила і не збирається робити жодних висновків після втрати чергового фронтового міста? Яка участь чекає на інші прифронтові міста? Цими питаннями задаються всі думаючі люди в Україні, окрім, звісно Офісу Президента, де виїхати на фронт задля чергової локації більш важливо, аніж прийняття необхідних, виважених рішень», — каже А. Січка.
На його думку, якщо коротко, то сталось наступне:
*В Ставку доповідалась інформація, що в Авдіївці ситуація важка, але контрольована. Але при контрольованій ситуації міста не здаються! А кричати про те, що ситуація критична і потребує негайного втручання — це в нинішніх реаліях неприпустимий моветон і майже самогубство для будь-якого військового. До кого питання?
*Третя окрема штурмова бригада, що була кинута на підкріплення 110 бригаді, котра майже два роки утримувала Авдіївку — це рішення було прийнято запізно, бо бійці кинуті без розташування прямо в бій з великими втратами. До кого питання?
*За Авдіївкою не побудована наступна лінія оборони, що вказує на те, що до штурму міста взагалі ніхто не готувався, не зважаючи на попередження всіх військових, які там знаходились. До кого питання?
А тепер розберемо, чому втрата українських міст відбувається постійно і вже регулярно?
*Де робота з будівництва ліній украплення на фронті? Я не говорю про бійця з лопатою, котрий риє окопи вдень і вночі під артобстрілами, де масштабні будівельні роботи з побудови інженерних, запланованих, сучасних укріплень з бетонними стінами, укріпленнями, бліндажами, захисними спорудами? Де будівельні компанії чи інженерні війська залучені до цієї роботи? Хочете на прикладі тоді подивіться як будує укріплення армія рф, свою лінію суровікіна наприклад. До кого питання?
*Де українські дрони, патрони, снаряди, ракети та інша техніка, котру ми можемо виробляти у великій кількості, але немає політичного рішення для цього? До кого питання?
*Де розробка масштабної, всеохоплюючої, розумної стратегії ведення війни? Чи може і далі будемо затикати патріотами всі діри на фронті, так на довго людей не вистачить.
*Де всі ухилянти від призову, чому вони досі не з лопатами, бетономішалками, не за кермом екскаваторів чи бульдозерів і не будують військові укріплення? На кого ми сподіваємось, на воїнів? Тоді дивіться пунктом вище…
Звісно, всі знають відповіді на задані питання та, звісно, ви ніколи не отримаємо ці відповіді від української влади!
То що нам залишається робити?
Нам залишається діяти самостійно, іноді не завдяки, а всупереч всім, хто примазався до «владної кормушки»…
