От і настало 4 березня. Що зміниться?

На 16 годину 4 березня 2020 року призначене позачергове засідання Верховної Ради України, де, за очікуваннями, буде змінено склад Уряду. Участь в засіданні візьме Президент України, який виступить із промовою. Що це змінить для країни, для кожного українця? Невже це покращить наше життя?

Анонсоване кілька тижнів назад позачергове засідання Верховної Ради України на 4 березня 2020 року о 16−00 за участі самого Президента України Володимира Зеленського вже встигло обрости різними чутками.

Інсайди і фейки з’являлися мало не щогодини. Що відомо на сьогодні? Шоу в країні буде продовжено. Цього разу очікується, що Володимир Зеленський виступить в Парламенті з жорсткою промовою в стилі свого героя Голобородька, де дістанеться всім.

Мета — красиво і ефектно змінити склад Уряду. Можливо, при цьому бонусом для українців стануть звільнення Генерального прокурора України Рябошапки та глави НАБУ Ситника.

Це, так би мовити, фулл-версія. Може так статися, що доведеться піти і напівзаходи. Якщо, наприклад, зовнішнє управління не дасть згоди на звільнення Гончарука. Тоді ефект шоу Зеленського-Головобородька буде не таким потужним. Максимум обмежаться звільненням окремих неефективних міністрів. Що раптом сталося, що Зеленський нарешті захотів змінити цей Уряд?

Постійні зашквари, в які потрапляли представники уряду Гончарука настільки ставали резонансними, що навіть Зеленський не міг не реагувати. Безлімітні космічні зарплати при нульовій, а часто і мінусовій ефективності, ідіотські ідеї, рішення, позбавлені будь-якого сенсу, а також управління країною в режимі тушіння пожеж, де вони виникли, продемонстрували кожному адекватному українцю, що ми маємо уряд людей, яких набрали з вулиці без жодних вимог щодо професійного рівня, належного управлінського досвіду роботи. Та що там говорити — навіть без базових навичок. Ще ніколи нашу країну так низько не опускали, як це зробили урядовці Гончарука. Хоча Зеленський обіцяв, що в уряд ідуть справжні професіонали, які не заплямували себе участю в політичних проектах. Тому уряд Гончарука — це і його відповідальність.

Очевидно, що головні бенефіціари уряду Гончарука — Джордж Сорос і Віктор Пічнук та наближені до них структури, не очікували від нього якихось див в економіці. Для цих вузькомислячих чи взагалі не мислячих «хлопчиків» і «дівчаток» були поставлені дуже конкретні головні завдання в інтересах «акціонерів» уряду:

— Запустити ринок землі, що дасть можливість міжнародному фінансовому спекулятивному капіталу скупити її задешево;

— Запустити велику приватизацію всіх стратегічних державних об’єктів, які ще представляють якусь цінність для зовнішнього управління та наближених до нього олігархів;

— Оскільки ніхто не збирається скориставшись попереднім пунктом розвивати наші підприємства, то мегаважливим завданням був запуск ще до запуску приватизації ухвалити ліберальне трудове законодавство аби при знищенні підприємств не треба було б перейматися долею звільнених працівників;

— Оскільки реалізація всіх вищенаведених завдань неодмінно призведе до соціального протесту, то і тут потрібні заходи із обмеженням свободи слова — відповідні законопроєкти вже були розроблені різними авторами. А паралельно був розроблений і проєкт закону про регулювання діяльності профспілок, який передбачає де-факто їх знищення. Всіх, без винятку. Просто для кожної групи профспілок передбачений свій механізм. Профспілки хоч і знаходяться в нашій країні в напівсплячому стані, тим не менше, можуть становити серйозну небезпеку планам зовнішнього управління через консолідацію соціального протесту навколо них;

— Законопроєкт проти ФОП, метою якого є не тільки викачка грошей з малих підприємців, але і взяття на повідок через адмінвплив ще одне неконтрольоване середовище можливого соціального протесту, а тому потенційно небезпечне для зовнішнього управління і олігархів;

— Продовження політики деіндустріалізації, яка змушує нашу країну і надалі сидіти в борговій ямі МВФ; пришвидшення пауперизації і деградації населення через цілий комплекс заходів — ліквідацію системи освіти і охорони здоров’я, зомбування населення (бо чим гірший рівень освіти, тим легше це зробити) тощо;

— Продовження політики комунального ярма для населення;

— Продовження політики геноциду через подовження пенсійного віку;

— Запуск кількох псевдореформ: пенсійної, медичного страхування, освітньої, комунальної. Головна суть реформ — крім податків, людина має платити за свою пенсію, за своє лікування, за свою освіту і за повне утримання житла. Держава вмиває руки. При цьому держава не гарантує захисту від банкрутства пенсійних приватних фондів, страхових компаній, якості освіти, покарання житлово-комунальних шахраїв;

— Весь комплекс заходів дозволить пришвидшити трудову міграцію найкращих професіоналів в країни ЄС. Ну, а це зі свого боку дасть політичну підтримку з боку ЄС всіх вищенаведених супер-реформ, якими б абсурдними вони не здавалися б для українців.

Цей перелік можна продовжувати до безкінечності, можна сперечатися що саме було завданням цього уряду, а що ні, але очевидно, що завдяки спротиву громадянського суспільства — деяких ЗМІ, незалежних журналістів, профспілок, підприємців, громадських організацій — вдалося спинити наступ на знищення України. Бо інакше цю навалу назвати не можна.

Незграбні цинічні спроби реалізувати ці плани викликали справедливий опір суспільства. І тепер у Зеленського немає іншого вибору, як змінити цей уряд «професіоналів-технократів» на інший, на більш покращену версію.

Інсайди, які з’явилися 3 березня про те, що прем’єром таки стане Денис Шмигаль та склад нового уряду, говорять про те, що для українців нічого не зміниться. Це буде, скоріш за все, коаліційний уряд Ахметова, Коломойського і Пічнука/Сороса. Повністю позбутися зовнішнього управління не вдасться. Та й міняти його на олігархів — різниця не дуже велика. Але Сорос вміє чекати. Незабаром на світ очікуватиме нова економічна криза, масштаб якої, як прогнозують, перевершить всі найгірші оцінки. За таких умов, Україна, як боржник МВФ, змушена буде діяти за його рецептами і питання продажу землі, наприклад, це питання часу. Більш того, під час кризи земля може бути ще дешевшою, тож Сорос ще почекає. Ну, а НАБУ гарно попрацювала, зібравши на кожного українця, статки якого більше 10 млн доларів США, компромат. Отже на аукціонах конкурентів з боку українців майже не буде. Тому і ціна буде дуже і дуже прийнятною. Теж саме стосується і залишків наших підприємств. А у разі чого, звільнений Ситник (якщо насміляться), поновиться на посаді через суд. Якщо треба навіть ЄСПЛ стане на його захист — не даремно ж сотня суддів цього суду так чи інакше була пов’язана з фондами Сороса.

Олігархи це цілком розуміють, але рятувати Україну не збираються. Вони цього не вміють і не хочуть. Їх турбує лише те, як самим взяти участь у майбутньому мегадерибані. У хід йде все. Навіть компромат на Гантера Байдена на догоду Дональду Трампу.

Тому я нічого не очікую від переформатування уряду. До того ж, якби наміри були щирі, то і формування уряду відбувалося б відкрито і прозоро, без потоків фейків і інсайдів. Без гадалок і шаманів. З чіткою і зрозумілою програмою дій. І тоді люди були б впевнені у тому, що щось зміниться на краще.

А так, все буде по-старому, навіть більша вірогідність, що стане гірше. А сьогодні ми побачимо продовження шоу. Зеленський навіть багато чого правильного може сказати, що може сподобатися народу. Та це лише слова. Не треба зважати на них. Наша справа — розбудовувати громадянське суспільство і збільшувати частку українців, які можуть мислити критично. Тоді ще є шанс врятувати країну.