Манана Абашидзе: «Люди в Україні коштують дешево. Чи можливо людям жити достойно?»

Журналістка-розслідувачка, громадська, політична діячка Оксана Котомкіна і журналістка, кандидатка юридичних наук Манана Абашидзе піднімаємо найгостріші і злободенні теми: рік ковіду в Україні і його наслідки; ділимось своїми думками про політику, владу, тенденції сучасного суспільства.

М.А. Пандемія паралізувала світ, змусивши всіх ховатися в свої мушлі. Виник жах розпаду правових норм і глобального хаосу. Єфект «закрити двері» підноситься, як новий світовий порядок. Поступово Європейський союз почав виходити з шокового стану. Європа прийняла небачений за обсягом «пакет порятунку» в розмірі 2.364.3 мільярда євро для боротьби з пандемією і відновлення економіки, підготувала план вакцинації до кінця 2020 року, і стратегію тестування і вакцинації на 2021рік.

Пандемія нічого не змінила в Україні — вона лише висвітлила, підкреслила громадські травми і комплекси, і перевірила наші цінності на міцність. Зеленському пощастило з цим часом, все можна списати на пандемію і війну. Але чи правильно це?!

Рівень життя народу в усі часи залежав від сформованих в країні відносин можновладців і простих людей. Протиріччя інтересів еліт і народу яскраво проявляються в порівнянні рівня життя тих і інших. Розшифровувати статки так званих еліт не має сенсу, про них відомо всім і кожному.

Починаючи з початку ковідного 2020 року ми опинились в іншій інтонації народ-влада і відносин між нами, коли підтримка влади була потрібна людям, як ніколи. Але в планах влади про розвиток країни і підтримки людей взагалі не йдеться. І це дуже сумна історія. Суспільство могло б зупинити брехню, корупцію, свавілля чиновників, але, схоже, суспільства в європейському сенсі слова залишилося в Україні кіт наплакав. Останні вибори на декількох округах тому приклад!

О.К. З кінця 2019 року українців почали лякати ковідом. Лякали через усі доступні ЗМІ та соціальні мережі. І якщо від блогерів очікувати на соціальну відповідальність якось дивно, то коли більшість українських ЗМІ, як сказившись, забули і про стандарти ВВС, і про соціальну відповідальність перед читачем, теж замість того, аби надавати виважену інформацію, почали вдаватись до залякування, — стало дивно.
Практично кожний професійний журналіст знає, як створюється паніка. Для цього з ефірів прибираються альтернативні новини тій, яку треба рознести, думки незгодних, а кожен випадок інциденту, навпаки — висвітлювати часто, емоційно, натякаючи, що з читачем/глядачем це теж може статись.
Так відбулось і при висвітленні КОВІД. Більшість ЗМІ замість того, аби давати виважену інформацію, почали показувати переповнені лікарні хворими, розписуючи в деталях, як хтось лежить під ШВЛ, а в соціальних мережах почали з’являтись дописи про труни в Італії з померлими від ковід, вмерлих санітарок та медсестер на роботі, а, головне, щодня публікувати статистику щодо тих, хто захворів, забуваючи, що правило говорить про те, що на перше місце потрібно ставити цифру тих, хто видужав.
Саме гіперболізуючи проблему, ЗМІ сіють паніку та страх. Все робилось і робиться, аби викликати у читача/глядача рівень тривожності і змушувати його добровільно обмежувати свої права, або погодитись на щось. Повинна наголосити, що тут було застосовано один з десяти способів, описаних Наомі Хомським щодо управління масами, коли робили і роблять акцент на емоції, а не на реалії, факти та мислення. Як писав Хомський: — «класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в підсумку і взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається».
В Україні ж це взагалі набуло небувалого розмаху. Лікарів та вірусологів підмінили блогери, політики та псевдоексперти, котрі постійно нагнітали паніку, а подібне — це нав’язування конкретних думок для формування певної поведінки. Наші ЗМІ зробили вигляд, що не знають, що емоції — це ворог логіки і здорового глузду, а так як подібне відбувається вже достатньо довгий період — рік і декілька місяців, то як не повірити конспірологам, що подібне чийсь дивний задум? Якщо влади винаходять спосіб залякати людей, вони можуть легко перетворити їх на рабів.
Якщо ж підсумувати цитати Хомського, то побачимо, що ситуацію з КОВІД в Україні використовували і використовують не для рятування громадян і не для розвитку медицини. Все направлено на узурпацію влади та порушення прав людей.
При цьому влада Зеленського нахабно пішла як на порушення Конституції, так і на порушення прав населення, оскільки кабмін не мав права приймати ті рішення, що приймав, а мер Києва Кличко і — поготів. А останній треш зі спецперепустками у Києві — це найцинічніше. Мало того, що транспорт свідомо вводять у збиток, економіку міста — знищили, так ще й знущаються над киянами, оскільки спецперепустки є незаконними, бо введенні незаконно і з грубим порушенням Конституції та обмежують право на пересування киян. А в мерії немає повноважень для введення подібних обмежень. Адже обмеження пересування автоматично призводить до зазіхання на право на працю. Але наша влада вже рік в такий спосіб знущається над громадянами, позбавляючи їх можливості годувати свої родини. Всі заявки про якісь компенсації тим же ж ФОП — маячня, оскільки, як деякі ділились у соціальних мережах, ті, хто отримав ті 8 тисяч гривень на рік (еквівалент 300 доларів), потім отримали перевірки.
Загалом влада кинула людей напризволяще, підняла тарифи на ЖКХ, ціни в магазинах піднімаються на 10% вгору щомісяця, а нам говорять тільки про вакцини. При цьому, якщо повернути здоровий глузд і трошки замислитись, то перше, що повинно прийти нормальній, розумній людині на думку: а що з медициною? За здоровим глуздом, під час таких трагедій повинно ставати більше лікарень, ліжко-місць, повинно відбуватись укомплектування лікарень, а медики — мають отримувати більшу зарплатню, а медицина — ставати більш доступнішою для населення. На практиці ж нічого такого не відбулося. Ковід фонд витратили на дороги (а як писали деякі політики — просто розікрали через цю схему), при цьому тільки з лікарень Києва за минулий рік звільнилось близько семи тисяч лікарів.

М.А. Абсолютна погоджуюсь з пані Оксаною! Уся ця політична безглуздість тільки на перший погляд видається нелогічною. Насправді, все це вкладається в дуже чітку систему координат. Загалом 2020 рік початок 2021 р. став періодом системного порушення прав людини.

Боротьба з епідемією з 2020 року — це третьорядне. А першочергові завдання інші: дороги, гральний бізнес, продаж землі, референдум. Парламент весь час коломутить воду і провокує суспільство.

В Україні черговий локдаун. Можна було б змиритися: Європа, (те ж можу сказати і про Грузію), налякана сплеском захворюваності і новим штамом ковіда, вводить жорсткі обмеження, коменданську годину. У нас цей процес вже рік приймає такі нелогічні і потворні форми з порушенням Конституції, що все вже втомилися дивуватися. Я би назвала це фарсом!

В ЄС локдаун дуже жорсткий, і у національних лідерів є розуміння, що вони повинні показувати приклад неухильного дотримання карантину. А в Україні президент… на курорті… з повною безвідповідальністю. Аморально до неможливості.

А ще більш аморально перед виборами в мери міста Києва, йдеться про В. Кличка, обіцяти закупити для киян вакцину і не виконати обіцянку. Але ці люди — вибір більшості.

Практично вся країна, за невеликим винятком, живе в напівпрістойній бідності. Закриваються приватні підприємство, ФОП. Країна не руйнується в одну мить, а негарно мертвіє, прикриваючись старим лахміттям в стилі «Народовладдя, референдуми, перетворення…».

На жаль народ, що давно вже перетворився на населення, звичний до будь-яких утисків і негараздів, готовий терпіти що завгодно і брати участь в перманентних експериментах над собою…

Навіть під час пандемії корупція стає ще вишуканішою. Її вишуканість полягає в постійних змінах правил гри, яки з патетикою називають «реформами». Ця система визначає кому жити, а кому існувати, вона нещадно вбиває середній клас, який повинен бути основою держави. Як результат Україна залишається найбіднішою країною Європи. Суспільство деградує разом з нікчемною владою, тому що на порядку денному тільки одне завдання — вижити, ні про що інше люди думати не можуть. І цим дуже вдало користується влада, не маючі уяви про майбутнє, а воно ж повинно починатися з базових речей — не бреши, не кради, не лицемір…

О.К. Все, що нині відбувається, не має жодного відношення до боротьби з поширенням вірусу, але має пряме відношення до комерції, отримання прибутку та зиску конкретних осіб та нагле порушення прав громадян та Конституції України. І подібне дуже зручно використовувати під прикриттям РНБО, роблячи спробу узурпації влади, нав’язування диктатури та цензури, а також бажання перетворити Україну на концтабір.

М. А. Коронавірус мимоволі зробив Україну ще більш відокремленою від решти світу, якщо і були ще якісь ілюзії, то вони повністю розчинилися. Ніяких рецептів виходу з кризи влада поки що не пропонує. А світ шукає нові джерела життєздатності. України, як партнера, в цих планах немає, вона залишається на узбіччі.

Ми, продовжуємо йти згубним «особливим шляхом», шляхом протистояння з цивілізованим світом, з правовими демократичними державами. Підкреслюю — правовим! Тому оцінювати підсумки року, корисно і потрібно.

Яким буде світ після пандемії? Як зміниться влада, економіка, медицина, освіта, культура, весь уклад життя? Чи зуміємо ми витягти уроки з цієї кризи? І якщо так, якими вони будуть?

Якою буде країна наприкінці 2021 року? Де в країні влада реальна, а де влада символічна? Чи буде влада виправляти свої помилки? Над цими питаннями вже потрібно замислюватись!