Плачевна ситуація на фронті це наслідок неготовності чиновників захищати Україну — Віталій Кулик

— Генсек НАТО М. Рютте заявив, що рф може напасти на Європу після закінчення війни в Україні. Тобто ЄС вигідно, щоб війна в Україні тривала?

Рютте говорив про те, що після завершення активних бойових дій в Україні й не досягнувши своїх цілей рф перейде до країн Заходу. Наразі росія не може досягнути стратегічної переваги в Україні. Відповідно рф лише може збільшити ставки щодо України. Зокрема, вдарити по нас ядеркою, «Орешніком» або ж оголосити загальну мобілізацію. Однак це для неї дуже високі ризики. Відповідно, якщо рф не може досягнути своїх стратегічних цілей в Україні, то вона мала б перемикнутися на інший театр бойових дій. Зокрема, на європейські країни. Тому, якщо це враховувати, то Рютте правий і це реалізм. Він говорив саме про це, а не про те, що Європа боїться закінчення війни в Україні, тому що тоді вона почнеться у Європі.

Стосовно допомоги та підтримки від Заходу та країн НАТО для того, щоб ми нанесли рф військову поразку, для цього має бути воля європейських країн, а також Канади й в першу чергу США. А такої політичної волі немає. Тож Рютте лише залишається робити реалістичні оцінки ситуації. Зокрема, пояснювати рівень небезпеки для європейських учасників і таким чином стимулювати їх для більш активної підтримки України. В цьому Рютте наш союзник. На жаль, його можливості є обмеженими, бо все залежить від політичної волі президента США Трампа та інших керівників Альянсу.

— Канцлер Німеччини Ф. Мерц обіцяв ввести потужні санкції проти рф, чому він цього не зробив?

Це не лише Мерц, а й інші країни, які залежать від розкладу політичних сил в їх країнах. Зокрема, партія Мерца не є монопольною партією для формування уряду. А партії, які є в уряді, як раз виступають за обережне поводження з рф, щоб не давати їй приводу для ескалації.

Крім того, в уряді Німеччини є політичні сили, які б не хотіли швидких та сильних санкцій проти рф. Урядовцям здається, що вони можуть привести до небезпечних ситуацій у Німеччині.

— Наразі небезпечна ситуація з Сумською та Дніпропетровськими областями, куди прорвалися росіяни. Чому США на це не реагують, де санкції?

США реагують пропонуючи мирні перемовини, розповідаючи, що в нас немає карт. Україна показує карти через операцію Павутина. На жаль, війна в Україні ще не пройшла точку ескалації після якої можуть знизитися бойові дії або ж припинитися. Може бути або заморозка конфлікту, або ж залучення Китаю до перемовин. Наразі фронт буде рухатися. Не виключаю захоплення українських територій, а також контроперацій щодо їх повернення, а також захоплення російських територій. Для того, щоб потім зробити обмін, або ж відтягнути ресурси росіян.

— Можливо зниження цін на нафту до 30 доларів за барель змусило б рф переглянути свою риторику щодо війни?

Президент США Д. Трамп це декларує, але для цього треба, щоб він домовився з ОПЕК. Наразі не бачу можливостей для утримання ціни на нафту на рівні 40 доларів та барель та менше. У Трампа замало аргументів для глобального Півдня, щоб втягнути його в цю історію. Хоча обвалення цін на нафту обов’язково вплине на рф, яка стане більш договороздатною.

— Тобто обіцяних потужних санкцій проти рф не буде?

Санкції будуть вводитися малими пакетами. Цього не достатньо для України. Однак вони будуть. Наразі очікувати запровадження великого пакета санкцій проти рф немає сенсу. Також Україні не варто очікувати, що нам будуть безкоштовно надавати зброю США та західні країни. Ми будемо купувати озброєння на третіх ринках. Або ж це буде робити для нас Європа. Приклад Ізраїлю, тому підтвердження.

— Тобто Україна продовжить боротьбу з рф за ізраїльським сценарієм?

Так.

— Що робити Україні, як державі та народові, щоб не капітулювати?

Переглянути мобілізаційну політику. Адже провал у мобілізаційній політиці знижує нашу обороноздатність. Порушується довіра між всіма учасниками стійкості: громадянським суспільством, бізнесом та владними інституціями. А нинішня практика з ТЦК зашкоджує відновленню довіри та нашій національній стійкості. Друга позиція управління військами. Зокрема, це стосується просування на посади.

Адже в першу чергу питання не в допомозі чи санкціях проти рф, а у внутрішніх можливостях. Є моделі, як розв'язати питання часткової демобілізації та ротації. Також питання з трансформацією ТЦК у більш дієві інститути. Вся проблема у відсутності політичної волі. Наразі запушена військова машина, яка лише забезпечує надходження нових військовослужбовців через бусифікацію. А про наслідки ніхто не думає. Зокрема, що це руйнує мотивацію та деморалізує й підриває готовність до опору.

— А як же мобілізація чиновників та їх родичів?

Безумовно. Адже якщо еліта не демонструє готовність захищати свою країну особистим прикладом, це деморалізує все суспільство. Саме тому в Україні виник внутрішній супротив. Зокрема, є глибинний народ, який не бачить себе в цій системі. Він вважає, що ця влада не є їхньою та не хоче з нею взаємодіяти. А це близько 6 млн людей, які не надали свої дані. Саме тому бачимо плачевні наслідки на передовій. Однак в Україні ще може змінитися ситуація на фронті, якщо будуть переглянути певні практики та політика.