Москвоцентричне прокляття української історіографії 3
У цьому випуску розглянемо останню спробу вберегти українську державу Військо Запорозьке від остаточного розколу та проаналізуємо причини, що завадили зберегти цілісну державу.
Ми також порівняємо дії гетьманів Лівобережжя й Правобережжя, в яких відобразилося бачення принципово різних векторів геополітичного розвитку України. Не обійдемо більш детальною увагою й Правобережжя, яке було фактичним правонаступником відродженої Богданом Хмельницьким держави Військо Запорозьке.
Гість програми — незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.
московія створювала лжегетьманів і перетворювала в 17-му ст. квітучі міста України на руїни, депортуючи населення та знищуючи житло. Про це під час ефіру на i-ua.tv заявив незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.
«Якщо наприклад говорити сьогодні про Волинський конфлікт 1943−1944 року, то відповідь з нашого боку має бути лише одна — а давайте спочатку поговоримо про Андрусівський договір 1667 року, який було укладено між урядами московського царства та Речі Посполитої. Дві монархії поділили українську державу Військо Запорозьке, проігнорувавши той факт, що ця республіка існує і домовилися разом її знищити. І події 17-го сторіччя дуже близькі до подій 20-го й 21-го сторіч. А це трагічні долі мільйонів українських людей. Хоча москва не змогла одразу проковтнути все Військо Запорозьке, хоч як не намагалася це зробити після смерті Богдана Хмельницького. московії вдалося окупувати Лівобережжя, в той час як Військо Запорозьке, як незалежна держава, продовжувало функціонувати на Правобережжі, яке перебувало у стані війни з Річчю Посполитою», — каже історик.
Він підкреслив, що Андрусівський договір виявися «фількіною грамотою», хоча московія виконала свою частину угоди. Натомість Річ Посполита не спромоглася виконати частину своєї угоди і Військо Запорізьке залишилося незалежним.
«У 1668 році на окупованому Лівобережжі спалахнуло всеукраїнське антимосковське повстання. З більшості міст вигнали російських воєвод. Вони залишилися тільки в Чернігові, Ніжині, Переяславі та Києві. Це була найвища точка тогочасного державного будівництва. Однак москва скористалася частиною старшин і відгризла частину Лівобережжя за допомогою нелегітимного гетьмана Дем'яна Гнатовича. На той час в Україні не було двох легітимних гетьманів. Легітимним був лише Петро Дорошенко. А те, що москва когось називала гетьманом, то це для того, щоб підірвати авторитет справжнього гетьмана. І якщо ми визнаємо двох гетьманів, то підіграємо москві. А це дуже шкідлива тенденція. Ми маємо називати їх лжегетьманами. Адже їх так само обирали, як владу на окупованих територіях. Це московські проєкти. Таким чином відбувалася дискредитація демократії», — зазначає С. Коваленко.
Гетьману Війська Запорізького Петру Дорошенкові в якійсь мірі допоміг Андрусівській договір. Адже завдяки цьому підконтрольна Дорошенку Україна була захищена Дніпром, через який московити не мали права переходити згідно цього договору.
«Петро Дорошенко зосередився на війні з Річчю Посполитою. Однак відчувши, що не впорається самостійно, звернувся за допомогою до османів. У 1669 років уклав з ними договір, згідно з яким Війську Запорозькому допоможуть відбитися від ворогів. І через три роки відбувся похід османів на Кам’янець-Подільський і аж до Львова. У результаті чого Річ Посполита відмовилася від територіальних претензій до України. Саме тоді поляки вперше визнали існування України в юридично-міжнародному правовому документі та віддали частину своїх воєводств, центром яких був Кам'янець- Подільський під владу османам. Однак після того, як Річ Посполита відмовилася від Андрусівського договору, почалася війна московського царства з османами на знищення Війська Запорізького. Тобто москва полізла на правий берег Дніпра. Однак злякалася османів і втекла на лівий берег. Річ Посполита намагалася повернути території, але знову програла. До 1676 року москва намагалася заволодіти Чигирином. А османи були зайняті війною з поляками і не могли втрутитися. Саме тому Дорошенко мусив капітулювати. Ця подія подається в нашій історіографії як те, що Військо Запорозьке перестало існувати. Однак Військо Запорізьке продовжувало існувати, адже його продовжували захищати османи. Вони допомогли Юрію Хмельницькому, сину гетьмана Богдана Хмельницького відновити державність. Ці акції увійшли в нашу історію, як Чигиринські походи. Чигирин, який був столицею України, вдалося відвоювати 1678 році, однак московські війська перетворили його на руїни. Однак у Вікіпедії (навіть україномовній) ці події подаються дещо спотворено», — зазначає дослідник.
Він підкреслив, що після того, як османи виконали умови договору та пішли з України, то московія цим одразу скористалася.
«Вдершись в Україну вона депортувала населення Правобережжя на лівий берег Дніпра, а все житло спалила та знищила. Хоча москва намагається подати це так, що українці самі себе нищили і вона тут ні до чого. Саме в наслідок цієї депортації Правобережжя й знелюдніло», — резюмує історик.
