Я для України

В’ячслав Бігун

• Українець із Закарпаття: Народжений в багатоетнічному Закарпатті рівно через 9 місяців після весілля батьків — зв’язківця і медсестри, які познайомилися в кіно. Окрім Тячева, літо часто проводив у бабусі в селі Округла (див. фільм Маруся), працює на місцевій фабриці. Навчається у Тячівській міській україномовній школі, яку закінчує на відмінно. Вступивши з другого разу, з відзнакою закінчує і Львівський університет ім. І. Франка, отримавши фах юриста. Бо це відповідає покликанню, та й іншого фаху тоді собі не уявляє. Утверджується у юридичній професії через несправедливість — від судового процесу щодо трагічної загибелі дідуся. В університеті водночас здобуває фах референта-перекладача англійської мови. Активно займається громадською діяльністю: з-поміж засновників і очільників місцевого та всеукраїнського студентсько-правничого руху 1990-их — очолює новостворені Об’єднання студентів-правників у Львові, Українську асоціацію студентів-правників, відтак новостворену Раду молодих юристів України (при Мін’юсті). Започатковує із колегами низку об’єднань і подій, які стають традиційними (як-от Об’єднання студентів-правників (з 1995), Міжнародний правничий конкурс ім. В. М. Корецького, Всеукраїнський тиждень права (з 2008)).

• Досвід чужини: Певний час живе на чужині. Навчається і працює у США (здобуває диплом магістра права, Коннектикут), ФРН (Гейдельберг), Франції (Сорбонна), Італії (Флоренція), інших країнах. Зокрема, плідно працює юристом у провідній міжнародній юрфірмі у Франкфурті-на-Майні, в Європейському суді з прав людини в Страсбурзі.

• Журналістський досвід: Школа професійної журналістики, (головний) редактор «Юридичної газети» (2006−08).

• Професійно займається юридичною наукою, «Право і кіно». Здобуває науковий ступінь кандидата юридичних наук з філософії права (одним із перших в сучасній Україні, перший аспірант з цієї нової спеціальності в Національній академії наук України), науковий секретар міжнародного часопису «Проблеми філософії права». Готує «докторську» дисертацію з філософії правосуддя (2011), Основи правосуддя (2020), більше 15 років досвіду досліджень. Автор близько 600 публікацій, переважно наукових (більше 700 посилань на 80 публікацій на Google Scholar scholar.google.com.ua/citations?user=Go8vP14AAAAJ). Розвиває напрям «Право і кіно». Низка фільмів — з проблематики права, прав людини (Пенальті правосуддя, Між пеклом і раєм, Як тебе не любити, Verdict 19).

• Професійний режисер. Захопившись кіно, починає писати про кінематограф (книга «Юридичні фільми» (2011)) I творити: здобуває диплом режисера (магістр кіномистецтва Балтійської кіношколи, Таллінн, з навчанням в Університеті Парижу (Сорбонні) у майстерні Пеетера Сімма — стажера Андрія Тарковського (відображено в фільмі Лист Тарковському).

• Довершення. З 2014-го завершує близько 30 фільмів, переважно короткометражних, тематично історичних, соціальних, юридичних (як-от, Серце мами Гонгадзе, Пенальті правосуддя, Мати (екранізація оповідання Довженка), Сильні духом та інші, які демонструвалися більше 100 разів, зокрема на 42 українських і численних міжнародних фестивалях, та відзначені більш ніж 55 нагородами.

Кінематограф «дозволяє мені наразі найбільш повноцінно реалізовуватися: відтворювати світи та характери інших людей, явищ та створювати свої. За формою та змістом — синтезувати свої душевні та ментальні якості, здобуті знання, навики та досвід, а також самовдосконалюватися, залишаючись, так ми мовити, «у цьому світі, але не від світу».