Україна 17-го і 21-го століть: неоднозначність зовнішнього управління

Ситуація тих часів дуже нагадує нинішню, коли ми також маємо покладатися на зовнішні сили, щоб отримати шанс на майбутнє. А чи могло б бути інакше і тоді, й зараз? Чи можливо вибороти суверенітет без того, щоб спочатку не спиратися на зовнішнє управління? І взагалі: які уроки з подій 17−18-го сторіч ми маємо засвоїти сьогодні, щоб знову не наступити на старі граблі?

На ці питання шукатимемо відповіді з незалежним дослідником історії України Сергієм Коваленком.

Україна має справу з державним виродженням кадрів і цей паразитарний клас не дає країні розвиватися. Про це під час ефіру заявив незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.

«Нам треба забезпечити два пункти. Перше — домогтися реалізації в Україні на конституційному рівні принципу Монтеск’є щодо незалежності трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової. У нас судова влада не є незалежною, бо судді призначаються, вони повинні обиратися. Судді загальної юрисдикції мають залежати від виборців, а не від влади. Другий пункт — на рівні громад треба створити постійно діючий комітет виборців, які б контролювали виконання депутатами від цієї громади своїх зобов’язань та обіцянок. Ця робота повинна проводитися постійно, а не від виборів і до виборів. У такий спосіб активізується активна частина громадського суспільства. Багато українців можуть взяти участь в комітеті виборців, щоб контролювати діяльність депутатів та уряду», — каже історик.

На його думку, Україна має справу з державним виродженням кадрів.

«Цей паразитарний клас не дає країні розвиватися. А його якість при цьому постійно погіршується. Тому мають бути постійно діючи комітети для кожної громади. А на Майдан треба буде виходити з готовими проєктами. А коли настануть вибори, то для всіх одночасно має наступати політична відповідальність за їх діяльність. Комітет виборців має брати участь у висуванні кандидатів», — резюмує С. Коваленко.