Російська православна церква як антиукраїнський проект московської орди
Попри спільне коріння, православна церква ще на теренах Київської Русі, а надто після татаро-монгольського нашестя, мала свою специфіку формування й розвитку.
І це не дивно: як і будь-який суспільний інститут вона була невіддільною від внутрішнього й зовнішньополітичного життя та геополітичних впливів і рухалася в тому чи іншому цивілізаційному напрямку. В Московії, скажімо, церква фактично злилася з політичною владою й стала одним з ключових департаментів кремлівського імперіалізму. Навіть гоніння більшовиків та комуністів у XX ст. не змусили духовенство Російської православної церкви (РПЦ) відійти від справ імперсько-політичних та зайнятися богоугодною справою спасіння душі. РПЦ вперто продовжувала бути духовним інструментом поневолення народів та роздмухувачем мілітаризму з шовінізмом як у самій Московії, так і на теренах поневолених народів.
Саме тому видається, що дерадянізація, як зрештою і остаточна деколонізація України, неможлива без її повної «деРПЦізації».
Про історію РПЦ, її екзистанційну відмінність від українського православ'я та про те, що робити з її імперсько-шовіністичним впливом в Україні говоримо з доктором філософських наук, професором Острозької Академії Петром Кралюком.
