Без історичних полотен історична правда буде неповною
Якщо пересічного українця запитати, які він знає полотна з історії України, що належать пензлю українських митців, то з відповіддю будуть певні проблеми.
І це красномовне свідчення відсутності за 33 роки незалежності України бодай якоїсь державної політики в розвитку цього важливого напрямку мистецтва. Адже без належної живописної візуалізації історичні образи, події, особи стають подібними до посту в соцмережах з їх швидкою минущістю й калейдоскопічною мозаїчністю. На щастя є в Україні подвижники, які з власної ініціативи розвивають цей напрямок мистецтва, пишуть історію в образах і діях, організовують виставки та ведуть велику просвітницьку роботу. Один з таких цікавих людей — гість нашої студії. Дозвольте представити: Олександр Мельник, художник-монументаліст, автор проєкту й куратор бієнале «Україна: від Трипілля до сьогодення».
Дух нації та її історична пам’ять підтримуються через мистецтво, у той же час в Україні досі немає жодного музею історичної картини. Про це під час ефіру заявив художник-монументаліст, автор проєкту й куратор бієнале «Україна: від Трипілля до сьогодення» Олександр Мельник.
«Ганьба, що у нас немає жодного музею історичної картини. Про це навіть немає мови. Також великою проблемою є відсутність державного музею сучасного українського мистецтва. Приватні музєї є, а державного немає. Хоча у нас дуже багато митців, які працюють та шукають нові форми мистецтва. Адже дух нації підтримується через мистецтво», — каже О. Мельник
При цьому Олександр Мельник зазначає, що самотужки планує видати альбом з виставкою вибраних історичних картин для того, щоб розіслати по бібліотекам. Тобто, щоб цей альбом, був, як музей.
Варто зазначити, що О. Мельник також займається антивоєнною та миротворчою тематикою.
«Виставку під назвою „Надія“ робив у Київській Могилянській академії. Її ідея полягає в тому, що людство через війну йде до прірви та самознищення. Поки немає пробудження, щоб люди побачили, куди все це веде. Єдина надія на те, що найактивніші люди, які це бачать, об’єднаються і почнуть розривати цю проблему. Зокрема, завдяки мистецтву, літературі, журналістиці, телебаченню, інтернету. Вони мають розкривати людям очі», — резюмує О. Мельник.
