Монументальне мистецтво та політична кон’юнктура: хто кого?
Остання хвиля декомунізації та пов’язаний з нею демонтаж пам’ятників вкотре викликав традиційну дискусію в суспільстві під умовною назвою «Чи винен Пушкін або чи варто демонтовувати мистецькі шедеври сумнівного ідеологічного змісту?
". Свою значну роль в дискусії відіграли рашистські обстріли цивільної інфраструктури, вбивства мирних жителів та звірства на окупованих територіях — кількість прихильників знесення всього, пов'язаного з нашею москвоординською спадщиною, значно збільшилася. У той же час залишається відкритим питання: а що робити зі справжніми творами мистецтва, залишити десь на задвірках на поталу часу й погоді чи може зберегти цю високохудожню пам'ять про наше трагічне минуле, як нагадування про те, що може статися з нами, якщо ми втратимо пильність, політичну адекватність і спокусимося на різні облуди нашого одвічного ординського ворога та його п'ятої колони в Україні? Про це, а також про місце й завдання мистецтва і митця в сьогоднішній Україні говоримо з відомою скульптуркою, головою секції скульптури Київської організації Національної спілки художників України Алісою Забой
