Точка зору

У країні війна, але немає військової юстиції. Вона була, але пала жертвою політичної боротьби, коли, в бажанні позбутися одіозного керівника, ліквідували цілу інституцію і нині ніяк не можуть відновити її діяльність.

Намагання влади за будь що зберегти віджилу економічну модель з її відкатами й схематозами неодмінно завершиться крахом для держави.

Ворог наступає не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому фронті. І цей — останній — ворог не менш небезпечний.

Кожна пострадянська влада завжди намагалася зачистити під себе інформполе й зробити ЗМІ ручними.

Зло завжди повторюватиметься, доки не отримає належного покарання. Те, що влаштувала московська орда в Україні, заслуговує на другий Нюренберг.

Зі звільненням тимчасово окупованих територій дедалі болючіше поставатиме питання їхньої подальшої реінтеграції.

Реінтеграція це не тільки «розпил» коштів на будівництві будинків і доріг як собі це уявляють деякі представники влади.

Неадекватность российской власти еще не означает, что у нее может появиться адекватная альтернатива.

Поки суспільство збирає кошти на відновлення легендарного літака, а правоохоронні органи традиційно витримують паузу, інформація про те, як підставляли «Мрію» під удар починає просочуватись в суспільство.

Окупація особливо чітко проявила здатність тих чи інших громад діяти в екстремальних умовах, організовувати не лише життєзабезпечення, а й спротив ворогу.

Війна — це визнаний у праві форс-мажор, який є підставою для перегляду або відтермінування правових відносин.

Днями Верховна Рада почала розглядати питання повоєнної відбудови зруйнованих населених пунктів.