Нарешті відзнака знайшла свого героя!

Дмитро Ярош нагородив нею колишнього директора дитячого табору в місті Дніпро Бєкіша В’ячеслава Миколайовича.

Тоді, в ніч на 14 квітня 2014 року, саме завдяки його патріотизму і сміливості, виїхавші з Майдану «правосєкі» одержали в таборі їм. В. Терешковоі прихисток і точку опори. З цього дня в Дніпрі відразу вщухли всі організовані прояви сепаратизму.

Дислоковані в таборі Бєкіша хлопці під керівництвом свого провідника Дмитра Яроша, швидко створили першозразок добровольчого батальйону.

-

Саме з цього табору добровольці вирушили на свій перший бій з окупантами.

Саме на їх базі був створений полк поліції «Дніпро-1», та «Донбас».

Саме звідси приклад створення добровольчих батальйонів поширився по всій Україні.

Тут був закладений перший «камінь» побудови форпосту України на Дніпрі.

Все це стало можливим завдяки зусиллям багатьох людей, але заслужена слава нашого діда, В’ячеслава Бєкіша досі чекала свого часу.

Подякуйте діду, хоча б подумки, він багато натерпівся за свій Чин…

Сама правдива байка! Всі інші версії — вигадки фантазерів!

Є такі (не побоюся цього слова) герої, яких дійсно мало хто знає, майже не відзначає і не дякує, потім світ і матриця народжують нових кумирів і книжки по історії залишаються неповними і недосконалими.

Коли «ніч темна і сповнена жахів», вони пролітають несподіваною іскрою — і історія починає творитися. Вони очікують, живучі своїм життям, а коли приходить час — просто у потрібному місці і в потрібну мить вони несподівано… Є!

Як кажуть безпосередні учасники подій, справа була так.

— Ми перелізли через паркан. Бачимо — дід сидить. Думали, охоронець.

Кажемо:

— Діду, а де тут директор?

— Я і є директор! Бекеш В’ячеслав Миколайович.

— В'ячеславе Миколайовичу! Україна гине! Ви потрібні країні!

Дід встає і раптом каже:

— Я чекав вас, хлопці! Я готовий!

І тоді, у тисячолітньому Пересічені, який носив різні назви, а зараз це — місто Дніпро, почала творитися історія… Це був директор тодішнього, 2014-року дитячого табору-легенди ім. В. Терешкової. Де розташувалася перша база Добровольчого руху України! Куди, після проведеної вище розмови, приїхав Дмитро Ярош з першими бійцями Правого Сектору, а потім формувалися й інші славні батальйони «карателів». Де кувалася перемога над розповсюдженням хвороби «руського миру» і звідкіля ще на початку весни, до того, як влада і армія оговталися, як у міліції були створені перші добробати — почалися перші бойові шляхи на цю довгу війну! Зараз там дитячий табір ДМР «Діти Дніпра», але й досі там — місце сили України.

А В’ячеслав Бекеш — ну що ж, це перший волхв і хранитель цього місця сили, його друїд і той, хто торкнувся своєю рукою Історії України!

Після виходу на відпочинок ми нарешті розшукали його і відзначили! Як кажуть — «для початку…».

Бо стільки вже казок і нісенітниць придумано про початок війни і становлення Добровольчого руху, що Остап Вишня в труні від сміху перевертається, а Тарас — від суму… І повторюся, всі інші версії — то глянець і туман :)

-

(через паркан тоді лазили — Юрій Якуба («Сотник»), Юрій Фоменко («Бродник»), Сігурд Сварт)

Ігор Куліковський