Відведення підрозділів ЗСУ не призведе до закінчення війни, бо цього не бажає Путін

Про це у коментарі ІА Дивись.info сказав Юрій Шуліпа, правник, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики».

Так зване «розведення військ», що насправді є розведенням кожного громадянина України навіть у короткостроковій перспективі, може призвести до тяжких наслідків, вважає експерт. «Я приведу цьому судженню просте пояснення. Світова практика завершення військових дій протиборчих сторін показує, що розведення військ здійснюються лише в трьох випадках:

якщо сторони прийшли до остаточного рішення про припинення війни і доказово, конкретними діями і рішеннями підтвердили свої наміри, і їх бажання зі встановлення миру не викликає сумнівів як у громадськості воюючих країн, так і світової спільноти;

якщо країна, що зазнала військової агресії з боку іншої країни, прогнала агресора зі своїх територій, і агресор документально засвідчив свій намір більше не нападати;

якщо країна, що зазнала військової агресії, ганебно капітулювала перед агресором як частково, так і повністю, а її керівництво прикриває свою неспроможність відстоювати національні інтереси різними неофіційними домовленостями з керівництвом країни-агресора і, по суті, приймає тимчасові умови свого ворога, заради задоволення його потреб.

Останній випадок, найбільш точно охарактеризує поточну ситуацію Україні.

Експерт додає, що схожий досвід розведення (а на ділі відведення) військ у Золотому був вже апробований 2016 року. «1-го жовтня 2016-го року відбулося розведення військ в районі Золотого, а 7 жовтня — в районі Петровського. Відведення військ з лінії оборони супроводжувалося численною критикою. Проте незабаром в 2017 році війська повернулися на зайняті позиції, але через проходження через Золоте залізниці, там посилилася торгівля з представниками тимчасово окупованих територій. В Золоте приїжджали за покупками тих речей, їжі і предметів, яких на тимчасово окупованих територій. З економічних міркувань місцеве населення хотіло залишатися в „сірій зоні“, оскільки звикло заробляти за рахунок росіян і жителів тимчасово окупованих територій», — каже Юрій Шуліпа.

Він вважає, крім того, діючи за правилами Мінських домовленостей і «формули Штаймайєра», Володимир Зеленський поступово поступається частинкою українського суверенітету. «Таким чином, наслідки відведення українських військ зі звільнених ними територій призведуть до наступних наслідків: По-перше, в утвореній «сірій зоні» будуть збільшені обсяги обертів контрабанди, посилиться рівень злочинності.

Пов’язані кров’ю колаборанти, що воюють проти України разом з російськими окупантами, зможуть проникати в «сіру зону» з метою вчинення різних злочинів проти мирного населення і терактів проти українських військовослужбовців, а також заради російської пропаганди для штучного створення провокацій проти українських військ і демонстрації в російській пропаганді війни.

По-друге, оскільки Володимир Зеленський продовжує грати за правилами Мінських домовленостей, йде на поступки Путіну щодо часткової здачі суверенітету, в будь-який момент, коли Путін вирішить, що Зеленський відступив від домовленостей, щоб провчити його, російські окупаційні війська зможуть окупувати «сіру зону» і навіть спробувати здійснити наступ на позиції українських військ", — каже експерт.

Він зазначає, що, діючи за Мінським домовленостям і «формулою Штаймайєра», Володимир Зеленський продовжує співучасть у важких, багатоскладових і триваючих у часі злочинах зловживання владою і службовим становищем, а головне — державній зраді в інтересах країни-агресора, що є обтяжуючою обставиною.

«Однозначно, відведення українських військ зі своєї території не призведе до закінчення війни, бо цього не бажає Путін», — наголошує Юрій Шуліпа.

Натомість експерт рекомендує:

Необхідно виходити з того, що будь-які спроби заспокоїти агресора, особливо шляхом часткової здачі національних інтересів та суверенітету країни, буде лише посилювати стимули для наростання агресії.

Вище політичне керівництво України має приступити до формулювання суверенної зовнішньої та міжнародної політики, заснованої на нормах міжнародного права і захисті національних інтересів.

Iніціювати формат вирішення питань припинення російською військовою агресією і окупації територій України на базі Будапештського меморандуму, яким Україні гарантується безпека, суверенітет і територіальна цілісність в обмін на ядерну зброю з боку США, Великобританії, Росії і країн, що приєдналися до Меморандуму пізніше, — КНР і Франції.

Спільно з США і Великобританією, а також з іншими підписантами Будапештського меморандуму і на умовах України як країни-жертви російської агресії розробити «дорожню карту» з примушення країни-агресора Росії до припинення ведення військових дій і звільнення всіх тимчасово окупованих територій.