«Faruwell» — деякі уточнення та технологія викриття зраджених агентів.

І знову повертаємося до діяльності спеціальних служб.

Враховуючи постійну увагу до публікації «Операція „Faruwell“» (більше 1000 переглядів), я вирішив ще раз торкнутися цієї цікавої теми, бо, так склалося, що окрім французького архіву, нам вдалось отримати ще і матеріали з англійського архіву, які нададуть читачеві зрозуміти, як «В.В.» вдалося отримувати найважливішу інформацію, за якою було викрито майже 300 агентів КДБ, які працювали по усьому світу. Втім, рівень цих агентів був настільки «високим», з точки зору об’єктивності, своєчасності, правдивості та актуальності, що декого порівнювали з відомим шпигуном Кімом Філбі!

І так, за данними англійського архіву, «В.В.» був запрошений на роботу до радянської розвідки, після закінчення МВТУ ім. Баумана. У 1965 році, він був командирований до Франції під «дахом» інженера у торгпредство і займався науково — технічною розвідкою. За час перебування у Франції, він зблизився з багатьма французькими бізнесменами, у тому числі з Жаком Прево, співробітником французької контррозвідки, який працював під «дахом» посади інженера фірми «Томсон». Командировка В.В. закінчилася у 1970 році і після повернення, він отримав посаду в інформаційно — аналітичний центр Управління «Т» ПГУ КГБ, в зв’язку з чим, і отримав доступ до усіх справ науково — технічної розвідки (і відповідно, вже не міг виїхати за кордон)! Втім, ці обставини його не влаштовували, бо він завжди відрізнявся великими амбіціями і непомірним розумінням. Тому, у 1981 році, через одного француза, що знаходився у командировці у Москві, «В.В.» передав листа Прево, через якого запропонував свої послуги французькій розвідці.

Його пропозиція французами була з радістю прийнята і до Франції почали надходити таємні документи, які дозволили Заходу оцінити масштаби радянського науково — технічного шпигунства. За допомогою «Faruwella», був розкритий цілий ряд агентів ПГУ КДБ, у тому числі це торкнулося і агентури ГРУ, так як до інформаційно — аналітичного центру Управління «Т» ПГУ стікалась інформація щодо науково — технічної розвідки від усіх радянських спецслужб. Тому матеріали, що надавали агенти КДБ, оцінювалися спочатку французькими спецслужбами (у тому числі на предмет виявлення шпигунів із числа громадян Франції), а потім у американськими і англійськими спецслужбами, які теж проводили ретельний аналіз, а встановити джерело інформації вже було не важко. Інша справа, що французи та їх західні союзники, не поспішали повідомляти керівництво інших країн, щоб не викрити свого агента. Але, коли «Faruwell» у 1982 році перестав виходити на зв’язок, його досьє було реалізовано!

Як підтверджують англійські архіви, розкриття «В.В.» відбулося випадково і не мало відношення до його шпигунської діяльності.

Ввечері 22 лютого 1982 року він разом зі своєю коханкою Людмилою Ошкіною, теж співробітницею ПГУ КГБ, приїхав на машині у підмосковний Рубльовський ліс, де вони почали розпивати шампанське. В ході цього заходу і виникла сварка. «В.В.» вдарив коханку пляшкою по голові, після чого остання вискочила з машини і стала кликати на допомогу. Коли випадковий прохожий, який, як з’ясувалося пізніше, був співробітником міліції, заступився за неї, «В.В.» вдарив його ножем і вбив.

Через деякий час він був затриманий та заарештований, а у листопаді 1982 року засуджений до 15 років позбавлення волі. Вже в колонії була викрита його шпигунська діяльність на користь французької розвідки. А у листопаді 1984 року він був засуджений до страти, яка була приведена в дію 23 січня 1985 року.

Ось такі уточнення з англійського архіву ми отримали. Що стосується конкретних облич, то даних до них вдалося отримати поки що небагато. Втім, ми приведемо декілька прикладів, які нам вдалося знайти.

(далі буде)

Анонс: у наступній публікації ми наведемо приклад роботи агента «Фелікса» (громадянина Німеччини та ПАР) на радянську розвідку, який для СРСР був самим цінним агентом після Кіма Філбі.

Дуже цікава і незвична історія!