Деякі подробиці викриття радянського агента «Фелікса», або ще раз щодо наслідків зради «Faruwella». (продовження)

Частина 2. Самий цінний агент після Філбі.

Цінність цього агента значно зросла, коли він отримав звання командора (капітана 1 — го рангу) та був призначений заступником начальника військово — морської бази Саймонстаун. Під його началом, було майже 30 000 осіб і він відповідав за будівництво і боєздатність усього ВМФ ПАР. Та головне, що завдяки своїй новій посаді, він отримав доступ до самої секретної станції електронного слідкування у Південній півкулі — Сільвермайн, яка розташовувалася на стику пригородів Кейптауну — Констанції та Муізенберга і уходила глибоко під землю, де розміщувалися новітні прилади, які дозволяли слідкувати за човнами і літаками у всій Південній Атлантиці та Індійському океані. Унікальне обладнання, що було встановлене на цьому секретному об’єкті, давало можливість ловити і розшифровувати сигнали усіх човнів, а в першу чергу, противника, навіть тих, що знаходились у Владивостоці.

Забігаючи наперед, хотів би замітити, що після арешту Герхарда, кореспондент іншої йоханнесбургської газети «Санді стар» Мервін Ріпс написав наступне: «…інформація, яку Дітер передавав радянським хазяївам, була одним з чуттєвих ударів по Заходу за часів початку „холодної війни“. Було викрито цілий ряд важливих військових і стратегічних таємниць ПАР, Англії і НАТО. Для радянської розвідки Герхард був самим цінним агентом після Кіма Філбі».

Це порівняння виправдано, якщо ми подивимося і врахуємо те, що «Фелікс» регулярно надавав інформацію щодо тісної військової співпраці ПАР та Ізраїлю. Як приклад, катера ВМС ПАР були аналогом ізраїльського ракетного катеру «Решеф»,

південноафриканські винищувачі «Чіта» — місцевою версією ізраїльського «Кфіра»,

а ракета морського базування «Скорпіон» — копією ізраїльської ракети «Габріель»

Але, саме головне те, що від Дітера була отримана інформація щодо випробування у вересні 1979 року у Південній Атлантиці ізраїльської атомної бомби та оснащення у Ізраїлі та ПАР ядерними боєголовками ракет «Габріель"("Скорпіон»).

Частина 3. Шлях до викриття.

На початку 1983 року кар’єра 47 річного комодора Герхарда знаходилась у самому розквіті. Він чекан на присвоєння чергового звання контр — адмірал та навчався на курсах по бізнесу і менеджменту у Сіракузькому університеті, що під Нью — Йорком. Перед цим, за час візиту у ПАР міністра оборони ФРГ Вернера, він мав з останнім конфіденційну бесіду. Здавалось, ніщо не передбачало біди, але, у січні 1983 року, коли Дітер знаходився у нью — йорському готелі, до нього «завітали» відразу працівники ЦРУ, ФБР, МІ5 та заарештували його за звинуваченням у шпигунстві на користь СРСР.

З приводу провалу «Фелікса», було висунуто декілька версій. Згідно однієї — комодор був впізнаний співробітником «Моссаду», який працював у СРСР під дипломатичним прикриттям. Трапилось це у Великому театрі, який Герхард відвідував під час чергової нелегальної поїздки до Москви. На погляд експертів з діяльності спецслужб, у тому числі і КДБ, це є вигадка! Скоріше за усе, головною причиною провалу «Фелікса» було зрадництво співробітника КДБ Володимира Вітрова, (про якого ми ретельно розповіли у статті «Faruwell»), і який у 1981 році запропонував свої «послугу» французькій розвідці, викривши при цьому майже 300 агентів КДБ по усьому світові.

Треба сказати, що у 1992 році Дітер Герхард був звільнений після звернення президента Єльцина до президента ПАР Фредеріка де Клерка. Офіційно його помилували як політичного в’язня, що працював на СРСР з метою послаблення режиму апартеїду.

От така історія. Думаю усім було цікаво!

(далі буде)

Анонс: наступна публікація на тему щодо діяльності спеціальних служб, буде відносно боротьби «власть імущих» щодо використання спеціальних служб у боротьбі з дисидентами (Операція на мосту Вотерлоо та «вистрілюваюча парасолька»).