Щодо прикладів національної ідеї. (Продовження) Примирення. Іспанія.

Примирення. Іспанія.

Передмова

Обговорюючи матеріали щодо консенсусної демократії, що була застосована у вирішені конфліктного питання та сепаратизму у Північній Ірландії, я дотримуючись своєї обіцянки своїм читачам, пропоную надання відповідного аналізу по вирішенню ситуації в Іспанії, бо, як відомо, її попит не менш цікавий, тому що ситуація вирішувалась як твердістю прийняття рішень, так і різного роду поступками, які виключали насилля до сторін, що домовлялися, за виключенням терористів. Складні часи пережила Іспанія, але ж дійсно змогла вийти із складної ситуації, що може бути теж прикладом і для вирішення сьогоднішньої ситуації в України.

І приємно згадати кінцівку нашої статті щодо консенсусної угоди у Північній Ірландії: «. дуже цікаво спостерігати розвиток ситуації щодо Іспанії у період Першої і Другої Світових війн, після їх закінчення і аж до смерті диктатора Франко у 1975 році. Після цієї події «фашизм» та його поплічники в Іспанії почали «потихеньку вмирати». Новий король, що став реальним главою держави, розпочав встановлення дипломатичних відносин з багатьма державами, а у своїй країні, у долині, де перебували самі напружені бойовища і загинуло більш ніж 1 мільйон іспанців, встановили поминальний хрест щодо Примирення, на якому написано: «Тим, хто боровся за Іспанію, як кожен її розумів» !

І дійсно, розуміють Іспанію кожен по своєму, але ж РОЗУМІЮТЬ, бо люблять! А ми, українці, що менше любимо свою Україну?! Тільки теж, можливо, розуміємо її по різному!

Частина 1. Деякі історичні аспекти.

Згідно досліджень фахівців, про яких ми вже згадували при написанні про Північно — ірландський та британський конфлікт, сучасна Іспанія сформувалася завдяки як мирним засобам — об’єднанню середньовічних держав, так і насильницьким діям — збройному відвоюванню частини Піренейського півострову. Ці процеси — відвойовування та об’єднання, на мій погляд, і обумовило закладення протиріч між існуючими регіонами, а також національною неоднорідністю: крім іспанців, в державі проживали зовсім відмінні за мовою баски, каталонці (або каталанці) та галісійці.

Абсолютна монархія, що існувала, не змогла вирішити цих протиріч, в результаті вони були закріплені у правовому полі. Перша Іспанська республіка у 1873 році заснувала проект Конституції, де закріплювався федеративний устрій. Друга Іспанська республіка, яка була утворена у 1931 році, надала автономію Державі Басків і Каталонії, та вирішувала питання щодо надання автономії Галісії. Але Громадянська війна та встановлення авторитарного режиму, не дали можливості завершити цей процес.

Декілька слів щодо автономії у Іспанії.

Перехід Іспанії до демократичного політичного устрою був закріплений у Конституції Іспанії у 1978 році, вже після смерті диктатора Франсиска Франка, де був визнаний багато національний характер державності. Цікаво, що вже в преамбулі Конституції було сказано про «народ Іспанії та іспанців», де під іспанським народом розуміли сукупність усіх громадян країни. Також Конституцією було закріплено право усіх іспанців на єдину і неподільну вітчизну, але ж вона визнає та гарантує право на автономію щодо регіонів та національних меншин, їх складових та солідарність між ними. Тобто, неподільність Іспанії не заперечує прав на автономію як територіального, так і національного типу. При цьому, така автономія і надає офіційний статус мові. Що стосується взагалі мови, то іспанською мовою рахується кастильська, яку усі іспанці повинні знати і мають право нею користуватись. Що стосується іншої мови, на якій розмовляє іспанський народе, вона теж є офіційною мовою у відповідних автономіях і у відповідності до їх уставів. Що стосується автономій, Конституція Іспанії не встановила, а тільки визначила механізм їх створення, тобто, ініціювати створення автономій можуть не тільки провінції, а і муниципії (громади). До якогось часу не було випадків відмови парламенту Іспанії в наданні автономії бажаючим. Цим правом скористувалась провінція Ла — Ріоха, що стала частиною Арагону, до якого вона історично належала. Самостійна автономія Наварра не захотіла об’єднуватись з баскійськими провінціями, з якими разом утворювала Наваррське королівство. В грудні 2015 року ми стали свідками проведення референдуму у Каталонії, яка отримала теж незалежність, але, як бачимо, суперечки йдуть і досі. Самостійність Каталонії, як до речі і Держави Басків, є набагато відчутною, ніж американські штати чи самостійність земель Німеччини, бо носить характер національно визначеної.

(далі буде)