Щодо прикладів національної ідеї. (Продовження) Примирення. Іспанія. Частина 2 і Частина 33
Щодо федералізму Іспанії, то Конституція чітко закріплює розмежування повноважень між автономіями та центром. Що стосується терроризму, то надав регіонам такі великі права автономії, Іспанія повинна була опинитись у середовищі сепаратизму, але, власне задовольнив регіональні та етнічні сподівання, вона позбавила сепаратизм соціальної бази. Що стосувалось прихильників сепаратизму, вимога була одна — свої пропозиції та дії досягати мирним шляхом.
Частина 2. Щодо федералізації Іспанії.
Продовжуючи тему національної визначеності, хотів би замітити, що в Конституції чітко закріплено розмежування повноважень між автономіями і центром. Це додаткові повноваження, що не відносяться до повноважень держави і загально державні повноваження, якщо їх делегує центр. Тобто, повноваження автономій у Іспанії виглядають як повноваження суб’єктів федерації. Як відомо, у федеративних державах суб’єкти федерації самі приймають свої конституції, а в унітарних державах конституції затверджуються у центральних парламентах. Як бачимо, якоїсь грані між децентралізацією і федерацією практично не існує. У самій Іспанії зазначено, що це держава автономій, а не федеративна чи унітарна.
Які ж права мають автономії? Вони мають свою поліцію, яка не є частиною національного поліцейського корпусу і підпорядкована виключно регіональній владі. За центральною владою у цих автономіях залишається тільки охорона кордону. У деяких інших провінціях вони мають податкову автономію.
Частина 3. Декілька слів щодо тероризму.
Надав регіонам такі великі права автономії, Іспанія повинна була опинитись у середовищі сепаратизму, але, власне задовольнив регіональні та етнічні сподівання, вона позбавила сепаратизм соціальної бази. Що стосувалось прихильників сепаратизму, вимога була одна — свої пропозиції та дії досягати мирним шляхом. Цьому навіть сприяла вибірність системи. Але, терористичні угрупування, що існували ще за часів Франка, ліквідувати не вдалося. Успіхи були: Каталонська національна армія та Каталонський визвольний фронт, як визнані терористичні угрупування, заявили про закінчення свого існування ще на кінці 1970 -х років. Доля Терра Ліуре (Вільна держава) та Червона армія визволення Каталонії, на совісті яких політичні вбивства, які здійснили націоналісти у 1980 -х роках, теж перестали існувати, бо не знаходили прихильників своїх ідей. У цілому жертв від сепаратистів — націоналістів було значно менш, ніж від ультраправих терористичних угрупувань, які не змирились зі зміною курсу держави на демократичні перетворення, а залишалися прихильниками покійного диктатора Франка. Але ж і правий терор закінчився. Залишилось баскське терористичне угрупування ЕТА, що була однісінькою серйозною внутрішньої терористичною загрозою. (Щодо цієї структури я розповім окремо, трішки пізніше). Після судової заборони політичних партій,(що було самою жорсткою мірою по відношенню до політичного сепаратизму), які були пов’язані з цим терористичним угрупуванням, вони стали виступати с заявами про припинення своєї діяльності. Остання жертва терактів відноситься до 2010 року, і через рік це терористичне угрупування заявило про остаточне припинення терористичної діяльності.
