Курйози щодо випробування атомної зброї. Частина 1 (Продовження)
Три місяці не могли знайти загублену водневу бомбу! Тільки представте та замислитесь на хвилинку, що було б, якщо вибухнула одна з водневих бомб, а потім ще три водневі бомби!!!
Слава Богу, «Роберта» знайшли!
Згодом, ВПС США все ж таки визнали факт аварії літаків і те, що на борту В — 52 G були 4 водневі бомби.
Офіційно Пентагон заявив, що бомбардувальник ніс одну ядерну бомбу, але ж незабаром знайшли три пошкоджені водневі бомби. Четверту, яку називали «Робертом», не могли знайти і «він» у любу хвилину міг вибухнути.
Як бачимо, сценарій розвитку майбутніх подій був дуже непередбаченим.
Пошуки цієї бомби тривали три місяці. І весь цей час над Європою висіла величезна загроза, бо тротиловий еквівалент однієї бомби складав 25 мегатон, що в 1250 разів більше за міцністю бомби, що була скинута на Хіросиму.
Тільки представте та замислитесь на хвилинку, що було б, якщо вибухнула одна з водневих бомб, а потім ще три водневі бомби! Скільки загинуло би людей, скільки усього було зруйновано? Життя в усій Європі і досі не було, а я рахую, що і України дістало би!
Та хто про це замислювався?!
Після того, як на землі 4 — у бомбу не знайшли, усі роботи були перенесені на море. Ця місія була покладена на ВМФ США. Перед американськими пошуковцями стояло непросте завдання.
Для пошуку були доставлені сучасні гідролокатори, в роботі задіяли батискаф «Трієст» та глибоководний апарат «Діп джіп», але і вони не допомогли.
МО США пішло на безпрецедентні кроки — реквізувавши у людей їх особисті речі і підводні апарати «Алвін» та «Алюмінаут», які були оснащені найсучаснішим обладнанням.
До них ще добавили підводний апарат «Кабмарін», який мав можливість встановлювати буї на ті об’єкти, що знаходили.
І нарешті, в місці, що вказав очевидець катастрофи — шкіпер дон Франціско Ортс, який володів апаратом «Алвін», на глибині 777 метрів був знайдений «Роберт».
Але зразу «його» підняти не вдалось, це трапилось тільки 7 квітня. Дозиметричний контроль показав відсутність витоку радіації. Але, не слід забувати, що уся ця операція проводилась під виглядом військово — морських навчань НАТО у Середиземному морі, тому викоту справжньої інформації не було.
Втім, 1 березня 1966 року, світовій громадськості стало відомо, що на борту В — 52 G було 4 водневі бомби, і у двох з яких вибухнула тротилова начинка, що привело до розносу «урану — 235» і «плутонія — 239» на площі 100 га.
Правда треба сказати, як стверджують архіви, що з усієї зараженої території була знята земля, укладена в 5 тисяч 200 літрові бочки і відправлена на ядерні могильники у США.
Щодо подальших подій, конкретної правдивої інформації досі немає, а чутки коментувати я не буду.
(далі буде)
