У Дніпрі попрощалися з добровольцями «Запалом» та «Зелею»

12 грудня у Дніпрі біля моргу обласної клінічної лікарні імені Мечникова попрощалися із бійцями Української добровольчої армії Олександром Зубченком, позивний «Запал» та Віктором Зельмановичем («Зеля»). Обидва воювали у складі Окремої тактичної групи «Волинь», обидва були молодими хлопцями, обидва загинули під час виконання бойового завдання під Мар’їнкою 10 грудня.

«Вони підірвалися на розтяжці. Це була протипіхотна міна. На жаль, хлопці не мали жодних шансів залишитися живими. Із „Запалом“ та „Зелею“ я познайомився у 2017 році. Це були відважні, патріотичні, справедливі та сором’язливі хлопці», — розповів госпітальєр з позивним «Кум».

Олександр Зубченко народився у місті Миргороді на Полтавщині. Йому було 27. Віктор Зельманович молодший за свого побратима на два роки. Він із селища Доманівка Миколаївської області. Олександр Зубченко стріляв з РПГ і вмів ремонтувати машини. А ось Віктору Зельмановичу отримати свої водійські права не судилося.

«Зеля» мав їхати додому, щоб забирати їх 15 грудня, — каже боєць УДА, друг «Юра». — До нас приїздили волонтери і хотіли його 8 грудня забрати з собою і відвезти на Миколаїщину. Але «Зеля» відмовився, вирішив добути до кінця ротації на передовій. Цей вибір став для нього фатальним", — розповів доброволець.

Олександра Зубченка та Віктора Зельмановича бійці УДА пам’ятатимуть як хоробрих воїнів і надійних побратимів. У літку цього року «Зеля» отримав поранення і після лікування повернувся на передову.

«30 серпня на нашу групу напала ворожа ДРГ, — говорить боєць з позивним «Толстий». — У цей день ми будували бліндаж, однак роботу перервав вибух — і один з наших побратимів загинув. Ми сподівалися його врятувати, але мені під ноги впала міна. «Зеля» не злякався, а допоміг мені перетягнути ногу, хоча й сам отримав поранення. Мене відправили в Дніпро у лікарню імені Мечникова, а його до Миколаєва. Лікарі «Зелі» витягнули осколки, потім він пробув близько місяця вдома і повернувся на передову.

Він дуже любив своїх побратимів. «Зеля» планував підписати контракт із ЗСУ та піти до лав 28-ї бригади. Однак все ж таки передумав і вирішив залишитися в УДА. «Зеля» був молодим відчайдухом. Пам’ятаю, як він у мене на очах фактично вперше стріляв з автомату. Він серйозно ставився до виконання бойових завдань і все робив як треба. На «Зелю» можна було покластися. Якби відбувалися серйозні бойові дії, він би не злякався, а стояв до кінця, — згадав «Толстий».

Після прощання, з подвір’я біля моргу лікарні Мечникова виїхали два автомобілі з написом «вантаж 200». Вони повезли загиблих Героїв додому.