Наше коло збираймо, час єднання настав! Преамбула до Форуму громадянського суспільства України

Є думка, що гучна всеохопність подібних заходів, безпосередньо патронованих з вищих державно-політичних кабінетів і офісів служб внутрішньодержавного контролю, крім урочисто-меморіальної, матиме й іншу мету — запобігти свободі вираження спектру думок і громадянської позиції того-таки народу України, що накопичив купу претензій до владної «еліти» й сформованої нею сумнівної парадигми життя Особистості, Суспільства, Держави, Нації.

Наше коло збираймо, час єднання настав! Преамбула до Форуму громадянського суспільства України

Напередодні знакової віхи національної історії — 25-ї річниці Незалежності України, вуличні простори і інформаційні поля України, за невикорінною традицією, будуть окуповані офіціозно-реліктовими виславляннями «величних звершень» і «амбітних планів» народу нашої Батьківщини.

Є думка, що гучна всеохопність подібних заходів, безпосередньо патронованих з вищих державно-політичних кабінетів і офісів служб внутрішньодержавного контролю, крім урочисто-меморіальної, матиме й іншу мету — запобігти свободі вираження спектру думок і громадянської позиції того-таки народу України, що накопичив купу претензій до владної «еліти» й сформованої нею сумнівної парадигми життя Особистості, Суспільства, Держави, Нації.

Втім, громада знає дієві способи сказати своє вільне слово упоперек PR-прийомам олігархократії.

Так, 29 липня 2016 р. у столичному конференц-залі «Nivki-hall» відбудеться Форум громадянського суспільства України — захід відкритого діалогічного типу, вже удруге (попередній — серпень 2015 р., м. Київ) ініційований згромадженням україноцентричних інституцій неурядового сектору, котрі усі працюють як у споріднених, так і в окремішніх сферах, водночас, поділяють ідейну платформу Революції Гідності та свідомі того, що її повноцінне втілення у життя наразі унеможливлено через владно-олігархічну змову та наступ реакційного режиму на права і свободи народу.

Зокрема, на Форум запрошені суб’єкти громадського, бізнесового, експертного, мас-медійного середовища, члени волонтерських спільнот та ветеранських братств триваючої визвольної війни на Сході України, що визнають безальтернативність шляху суспільної консолідації для порятунку країни від сповзання у прірву беззаконня і остаточного її знищення глитаями, характер і апетити яких, схоже, перевершують за своєю типологією пресловуту «злочинну владу».

І дійсно, маємо парадокс: 2 роки тому Майдан пробудив тектонічні хвилі у тілах і душах багатомільйонної Української нації, спонукав її до колективної позитивної громадянської дії, якій не було рівних у світі від початку ХХІ сторіччя, проте досі не створено (або вміло зашкоджено створенню) структур-репрезентантів всенародного самовираження.

ГО «Майдан» невдовзі хутко «розтягли по нитках», долучивши його яскраві постаті, не досвідчені у політичній еквілібристиці, до прохідних списків чинних парламентських партій, приспавши, спокусивши декого з них. Добровольчі батальйони, що увібрали сили Самооборони Майдану, були кинуті у горнило так званої АТО й життями, каліцтвами і безвісним зникненням тисяч кращих своїх бійців вберегли країну від ворожої потали. Наступний етап винищення пасіонарної частини військово-політичного крила Майдану — понині триваючі «тихі» репресії стосовно учасників боїв на територіях «ДНР-ЛНР», частина яких, з погляду влади, вже навіть є «терористами», а їх загал — витончено дискредитується у очах обивателів. Розсварено, фінансово знекровлено корупційним бєзпрєдєлом «реформаторських» урядів волонтерський рух, основний матеріально-технічний постачальник війська на переламі протистояння з РФ.

Євроінтеграційний вектор України практично знівельований, держава ж у нетрях Мінсько-Нормандського формату стала чи не більшим домініоном Росії, ніж за часів Януковича. Цей сумний перелік — не повний: Україна лишається асоційованим членом Союзу Незалежних Держав на чолі з Росією, зберігає повну юридичну силу т.зв. Великий договір про дружбу і стратегічне партнерство, забракло волі навіть увести візовий режим з нападником, адже до 2,5 млн. наших співгромадян легально (скільки інших — хтозна) працюють на просторах від Курська до Магадану. І ось уже «нєпобєдімо-лєгєндарний» русскій мір йде всеукраїнським хрестовим походом на Київ!

Відтак, перед лицем загроз, котрі ясно бачить кожен небайдужий до долі Батьківщини, і з огляду на потребу розрубати вузол протиріч, у який штучно уплутано державу її нинішніми поводирями, ініціатори та учасники І І Форуму громадянського суспільства України обстоюють необхідність здійснення таких принципових кроків:

  • на державному рівні визнати РФ країною-агресором;
  • законодавчо увести статус тимчасово окупованих територій;
  • передбаченим порядком увести воєнний стан на прикордонних з агресором територіях;
  • визнати нікчемними «Мінські домовленості»;
  • виключити можливість проведення виборів на тимчасово окупованих територіях;
  • забезпечити неухильне дотримання вимог ч.2 ст. 157 Конституції України щодо заборони внесення змін до її тексту в умовах воєнного стану;
  • здійснити комплекс юридично-правових процедур щодо агресора (розрив дипломатичних, торговельних і гуманітарних відносин, денонсація Угод і Договорів, припинення співпраці державних структур з офіційними структурами агресора);
  • встановити на час дії умов воєнного стану спеціальний режим управління юридичними особами України, контрольні пакети яких належать державним та/або приватним суб’єктам РФ.

Саме на цьому підґрунті має бути сформульований смисловий фундамент майбутнього об’єднання патріотично налаштованих громадян, їх спільнот і організацій у загальногромадянський рух, що втілюватиме в життя справжні, а не «відкореговані» провладними пропагандистами Ідеї Майдану.

Інша похідна загальногромадянська задача, що дебатуватиметься на панелях Форуму, — уведення відповідних напрацювань експертів, політологів, юристів у рамки не лише вітчизняного, а й міжнародного правового поля, зокрема, шляхом ініціювання модернізації Основного закону, підготовки до укладання принципово нового Суспільного договору, що безваріантно закарбує примат державного суверенітету, національної безпеки, прав і свобод людини, інтересів суспільства, законності і правопорядку в Україні над корисливими приватно-комерційними, кланово-олігархічними, іноземними інтересами.

Саме така глибинна робота над зміною засадничих принципів життєдіяльності суспільства дає безліч можливостей для прояву творчої ініціативи нових, здорових, креативних сил Незалежної України, які, безумовно, виросли й зміцніли за минулі 25 років, однак через підступи і підніжки «рідної» влади — якою б розкраски та не була й з якими персоналіями не асоціювалася — щоразу позбавлялися шансів на професійну самореалізацію, соціальне визнання і політичні ліфти, як це, власне, відбувається у цивілізованих країнах розвиненої демократії, до клубу яких обрала шлях й наша Батьківщина.

Попри усі розчарування й втрати, включаючи трагічно-безповоротні — чи є в нас історичний шанс? Поза всяких сумнівів, так! Адже гідний і досягає кращого не той, хто вишукує «ворогів» і «заколотників» серед співвітчизників, братів по крові і духу, а той, хто здатен до порозуміння і об’єднання навіть із, нібито, чужими, інакшими, але шляхетними, розумними і самодостатніми.

«Спочатку вони тебе не помічають, потім сміються над тобою, потім побоюються тебе, надалі борються з тобою. А потім ти перемагаєш», — стверджував Махатма Ганді, лідер та ідеолог руху за незалежність Індії. Він-бо знав, що таке справжня перемога.