Крути: повторення невивчених уроків.
Сьогодні Україна існує в режимі постійного виконання так званих «домашніх завдань». Цю лексичну оборудку дуже полюбляють вживати наші західні партнери.
Сьогодні Україна існує в режимі постійного виконання так званих «домашніх завдань». Цю лексичну оборудку дуже полюбляють вживати наші західні партнери. З такою зверхністю до країни з більш ніж тисячолітньою історією звертаються сьогодні будь-які дрібні клерки з Європи та США.
Чи заслуговує наша Україна на таке ставлення?
Влада на чолі з Президентом вважає, що так і треба. Адже вона живе одним днем, внаслідок чого нехтує життєвими інтересами сучасників та паплюжить досягнення попередників. І поки триватиме так, нам не варто розраховувати на бодай мізерну повагу іноземців.
29 січня 1918 року у бою під Крутами поклали голові ті юні Герої, котрі бачили інше майбутнє незалежної України. Вони віддали свої життя з вірою у те, що на берегах Дніпра розквтіне столиця вільної та могутньої держави.
Вони вступили в нерівну битву з ворогом переконані у тому, що українська нація може продемонструвати приклад справжнього народовладдя та економічного успіху для всього світу. Їх світла пам’ять заставляє нас не покладати рук у боротьбі за народження благородної української еліти та воскресіння нової України на уламках жалюгідної потвори, в яку перетворили нашу Батьківщину бездарні керманичі.
Останніми роками День пам’яті Героїв Крут набуває особливого значення — в Україні триває виснажлива, кривава війна на Сході, котру влада вперто боїться назвати справжнім іменем, вигадуючи все нові брехливі визначення для страшної правди. Як і сто років тому, тримають удар ворога та жертвують життям на фронті патріоти-ідеалісти. В той час, як влада дбає виключно про свій добробут і політичне майбутнє, цинічно спекулючи іменами загиблих за Україну.
Сьогодні «Українське військове об’єднання «СПАС-23» фактично власними силами впорядковує місця поховань героїв Крут та інших борців за свободу України на Аскольдовій могилі.
Ми продовжуємо очікувати на дієву підтримку влади, але наші сподівання залишаються марними. Та попри усе, ми здійснили плідну роботу щодо висвітлення та збереження пам’яті українських героїв визвольних змагань за Незалежність та територіальну цілісність, Соборність Української Держави.
На історичному пам’ятнику «некрополі Аскольдової Могили» за останні роки поховані герой Майдану — Олександр Клітинський та герой війни «проти російського агресора», воїн — Марк Грегорі Пославський. Задля вшанування воїнів відновлена Військова капличка. А в квітні-вересні 2015 року за міждержавною угодою перепоховані воїни Другої Світової Війни.
У День пам’яті Героїв Крут ми торжественно закладаємо на Аскольдовій могилі Наріжний камінь майбутнього Меморіалу загиблим за Україну у ході сумнозвісної Ілловайської операції. Вважаємо належне вшанування героїв війни на Донбасі нашим святим обов’язком. Адже державне керівнитцтво любить згадувати про військо і проблеми вояків на кожному кроці. Але реальних кроків щодо відданя шани полеглим у боях ми практично не бачимо.
Турбота про них лягає виключно на ветеранські і патріотичні організації. Така ситуація є ганебною. У цьому, зокрема, коріння тої відвертої зневаги, яку викликає сьогодні Україна закордоном — наша влада своєю цинічною бездіяльністю компрометує увесь народ та зводить нанівець усі конструктивні зусилля громадськості.
Якщо славу Героїв Крут намагалися стерти з пам’яті українців радянські вожді, то їх теперішні спадкоємці на Печерських пагорбах роблять ще гірший злочин. У гонитві за наживою вони займаються дешевим піаром на кістках своїх співвітчизників, потайки підживлють вогонь війни, адже їм не потрібно ні перемоги, ні миру. В той самий час, імена багатьох полеглих українських військових залишаються не встановленими. Навкруги росте суспільна байдужість, нерозуміння причини та майбутніх наслідків кривавої трагедії, котра триває сьогодні на нашій землі.
29 січня ми відзначаємо сторіччя видатної події — вік тому загін української молоді своїм життям зробив перший крок у майбутнє незалежної України.
Більшість вітчизняних політиків того часу зберегли своє життя ціною самопожертви простих студентів. Вони змогли написати гарні мемуари, мали час аналізувати причини невдач, міркувати про долю держави і народу. Проте, усі вони, так чи інакше, залишилися «у розбитого корита» історії. А юнаки з-під Крут увійшли до світової історії назавжди. Будьмо ж гідними їхнього подвигу та відданими розпочатій ними величній справі побудови Української держави!
Тож пам’ятаймо, що Герої не вмирають! Вони суворо дивляться на нас і не пустих обіцянок чекають, а дій рішучих й віри повсякчас!
ДОПОВНЕННЯ:
Готуємось до встановлення на Аскольдовій могилі пам’ятного знаку *Іловайский трагедії*
Слава Україні!
Володимир ВОЛКОВ,
