Сергій Дацюк: в Україні відбулося завершення реставрації
Третє березня 2018 року увійде до історії як день зачистки наметового містечка біля українського парламенту. Правоохоронці застосували силу до мітингарів, частина з яких проливала свою кров у війні з Московією. У результаті так званої спецоперації затримано сто осіб.
Проти демонстрантів триває відкриття кримінальних справ. Про що свідчить такі дії влади? Чи не збирається вона повернутися до методів легендарного президента-втікача? Як реагує на побиття демонстрантів українське суспільство? На ці та інші питання i-ua.tv відповів філософ Сергій Дацюк.
Третє березня 2018 року увійде до історії як день зачистки наметового містечка біля українського парламенту. Правоохоронці застосували силу до мітингарів, частина з яких проливала свою кров у війні з Московією. У результаті так званої спецоперації затримано сто осіб. Проти демонстрантів триває відкриття кримінальних справ. Про що свідчить такі дії влади? Чи не збирається вона повернутися до методів легендарного президента-втікача? Як реагує на побиття демонстрантів українське суспільство? На ці та інші питання i-ua.tv відповів філософ Сергій Дацюк.
— Через чотири роки після Революції Гідності влада вдалася до силового розгону мирного наметового містечка. Ми повертаємося до реалій режиму Януковича?
— Схожа ситуація відбулася у 2013 році, коли побили студентів. Тоді реакція суспільства була іншою. Громадяни думали, якщо не пробачити насилля, розгорнути протест, можна скинути ненависний режим — і все буде по-інакшому. Тепер у суспільства є досвід: це інакше триває дуже недовгий час. Бо потім все одно відбувається контрреволюція.
Тому, бунт — це не вихід. Наметове містечко під Верховною Радою зачистили. Як суспільство відреагувало? Ніяк. Ну погомоніли у соціальних мережах, ну відкоментували по телебаченню: «Ай-ай-ай, як це недобре». І що з цього? Як бачите, схема бунту не працює. Потрібно шукати іншу. Я про це говорив ще у жовтні минулого 2017 року. У мене є робота: «Напередодні бунту» (присвячена створенню наметового містечка під парламентом — ред.). У ній розповідається про те, що він не дасть результатів, бо має заслабку мету.
— Бунт виявився безрезультатним, бо мітингувальники поставили неправильні вимоги?
— Не те що неправильні. Вони просто не тягнуть за собою енергетики. Вони немасштабні. Вони не ведуть до змін. Заради них закликати людей виходити на вулицю немає сенсу. Це і є слабкістю протесту. Протест, який не озброєний концептами, теорією та широким стратегічним баченням, приречений на поразку.
Я не змінював свій погляд на це питання протягом усього часу і постійно підкреслював: цей бунт приречений. У нього немає сильних цілей. Тепер його зачистили. А що було з ним робити? Ні, я у жодному разі не підтримую метод виконання та вважаю його неправильним. Але по-суті, наметове містечко не прийняло суспільство. Ось і маємо результат: нестратегічна організація протесту веде до його поразки.
— Тоді, як на Вашу думку правильно організовувати протести?
— Історія це вже демонструвала не раз. Має бути наявна стратегія, чи принаймні довгострокова програма. Остання має покроково показувати, що за чим потрібно робити. Стратегія не закінчується приходом до влади певного політика, або групи осіб. Вона тільки починається з цього. Після отримання влади потрібна демонстрація реальних кроків. Наприклад, дати відповіді на такі питання: «Які державні структури треба реформувати, які ні і чому?», «Які нові структури потрібно створювати, а які ні і чому». І так далі. Якщо з’явиться сила, спроможна сформувати чітку і масштабну стратегію, можна буде не тільки виходити на бунт. Працює тільки такий підхід, а все інше — дитячий садок. Але оскільки подібні програми відсутні — всі протести є приреченими на невдачу.
— Зараз ми маємо десятки побитих людей. «Facebook» волає про насильство з боку правоохоронців. Що далі? Пройде кілька місяців — і суспільство все забуде?
— І що? Ну маємо побитих людей. А ще українцям набагато підвищили тарифи, а ще у нас олігархічне здирництво, а ще у нас незрозуміло на яку країно працює президент, а ще у нас чиновники — корупціонери. Звісно, побитих людей, дуже шкода. Але що з цього?
— Чи можна казати, що сьогодні відбулася контрреволюція?
— Ні, контрреволюція відбулася ще в квітні 2016 року. Тоді у парламенті стався олігархічний переворот, який закінчився призначенням уряду Гройсмана. Тепер у нас завершення реставрації. Крапка.
