Юрій Буздуган: зробити Україну успішною здатні тільки українці

На «Європейській правді» з’явилася стаття «План Маршалла» на фінішній прямій: що потрібно зробити Україні". Її автором є розробник вищезгаданої програми — екс-прем'єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс. Варто зазначити, що це далеко не перший «План Маршалла», написаний буцімто для порятунку нашої держави. Вікіпедії відомо про 5 документів з аналогічною назвою. Перший з них датується 2007 роком. Однак жоден з цих планів так і не допоміг України позбутися жахливого гнійника корупції та стати на шлях економічного розвитку. Все залишається на своїх місцях: можновладці продовжують розкрадати країну, а бюджет тримається на фінансовій допомозі ЄС та США.

Цікаво, що так звані «Плани Маршалла» для України мають мало спільного зі своїм європейським аналогом. Просто політики та журналісти вирішили підмінити поняття. Головною метою плану Маршалла як програми відновлення повоєнної Європи був розвиток індустрії. Аби вироблена продукція збувалася на внутрішньому ринку, він передбачав підвищення платоспроможності населення. А щоб у поствоєнних європейських державах з’являлися нові технології, програма надавала всі можливості для розвитку освіти і науки. Однак запропоновані іноземцями «Плани Маршалла» для України ставлять за мету перетворення її в аграрну державу і ресурсний придаток Європи і США. Вони більше подібні до плану Моргентау, ініційованого міністром фінансів США для запобігання розв’язання Німеччиною третьої світової війни. Він передбачав її перетворення на аграрну державу без важкої промисловості. Що означають «Плани Маршалла» для України і чи не спрямовані вони на окозамилювання наших громадян, i-ua.tv поцікавився у авторитетних людей. Першим на наші питання відповів експерт-аналітик Юрій Буздуган.

— Чому з «Планом Маршалла» для України носяться як з писаною торбою?

— По-перше, хочу покаятися у тому, що автором цієї ідеї є я. Приблизно півтора роки тому, я її озвучив в одному співтоваристві у присутності представників «Народного фронту» і «Батьківщини». З тих пір ця ідея почала гуляти серед політикуму та ЗМІ.

Про що йде мова? За об’єктивними даними, зараз закінчується протистояння, яке колись назвуть Четвертою світовою війною. Третьою була Холодна, що відбувалася з 1945 по 1991 роки між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки. Зараз іде протистояння не між Україною та Росією і тим паче не між Україною та «ДНР», а між німцями та американцями. Перші поставили завдання вичавити вплив других із східної півкулі. Однак, врешті решт, німці це протистояння програли.

Формальним кінцем війни буде капітуляція «Імперії зла» — Росії. Однак, головне — побачимо кінець Євросоюзу в його існуючому вигляді. Бо після Маастрихтських та особливо Лісабонських угод, ЄС перетворився з союзу рівних на німецьку імперію. На даний момент, Німеччина є надрегіональним гегемоном і вирішує хід справ не тільки в Європі, але й в Азії та Африці. Зараз Німеччина програє цю війну американцям, які і визначатимуть, що буде після її завершення. Тому, ми з високим ступенем вірогідності можемо говорити про проблеми, що постануть перед США після закінчення бойових дій. Тепер звернемося до історії.

Першу світову війну виграла Велика Британія — тодішній світовий гегемон. Аби Росія і Німеччина не стали союзниками, вона після перемоги зайнялася будівництвом санітарного кордону між ними. З цією метою, Велика Британія залучила Польщу, Чехословаччину, Угорщину і певною мірою, Румунію. Але Сталін з Гітлером смикнули за цю мотузку — і від неї нічого не залишилося.

Тому, переможці Другої світової війни американці обрали абсолютно іншу стратегію дій. Я б її назвав «вітриною успіху». Вони зробили так, щоб західні німці жили краще ніж східні. Тому, ФРН стала такою собі привабливою вітриною. І, власне, кінець СРСР трапився не через поразку у ракетно-ядерному протистоянні, а тому, що західні німці жили краще за східних. Це і стало головним фактором перемоги американців у Холодній війні. Зараз бойові дії мають завершитися, а американці будуть займатися будівництвом нових «вітрин успіху». Залишається питання тільки в їх місцезнаходженні.

За моїм прогнозом, вони робитимуть дві «вітрини»: у Західній Європі і Східній. У першому випадку, з високим ступенем вірогідності це буде Велика Британія. Вони доводитимуть, що англійці живуть заможніше, ніж німці. Що ж стосується Східної Європи, така «вітрина» може знаходитися у Польщі або Туреччині. Але з високим ступенем вірогідності, американці її будуватимуть в Україні. Вона потрібна, аби світ зрозумів, що наші громадяни живуть краще, ніж росіяни.

Після Другої світової війни для виконання завдання із створення «вітрин», американці написали План Маршалла. Мова йде про інвестиції, відбудову заводів і німецької цивілізації в цілому. За моїм прогнозом, те ж саме очікуватиме і на Україну. Американці вкладатимуть ресурси у відбудову української індустрії. Але працювати будемо ми. На першому етапі нам доведеться важко, бо ми отримуватимемо менше, ніж вкладатимемо зусиль. Але вже через 20 років світ має побачити результати американських інвестицій і української праці.

Власне тому, я півтора — два роки назад, сказав про «План Маршала» для України як прогноз дій американців після цієї світової війни. Іншими словами, вони робитимуть це не заради України, а заради захисту своїх національних інтересів. А вони вимагають, щоб українці жили краще, ніж росіяни.

— План Маршалла для України, може і добре. Але автором однієї з таких програм є прибалт. Може, нарешті, нам — українцям самим варто написати план про те, як жити після війни?

— Знаєте, це — те, чого хочемо ми, американці і прибалти. Але скажу відверто, такі речі не завжди співпадають з бажанням. Наприклад, американці намагалися написати план для Німеччини самі. Два, чи майже три роки вони призначали нових урядовців, особливо керманичів економічного відомства. Головнокомандувач американськими військами в Європі поміняв 26, чи 27 міністрів економіки Німеччини. Уже дійшло до того, що ніхто не погоджувався працювати на цій посаді, люди просто сміялися. Але одного разу ад’ютант американського головнокомандувача в Європі відвідав лекцію професора економіки Людвіга Ерхарда. Під враженням від прослуханого, він запропонував призначити науковця міністром. Зрештою, так і відбулося.

Людвіг Ерхард уже в статусі керівника економічного відомства ФРН зібрав своїх студентів і поселив їх на закритій віллі. Вони під охороною американських автоматників писали програму порятунку для Німеччини. Такі заходи безпеки були потрібні для того, щоб жоден олігарх не потрапив на віллу і не дав хабара для лобіювання своїх інтересів. У результаті, завдяки плану написаному студентами, Німеччина вийшла з кризи і запрацював так званий план Маршалла, тобто інвестиції почали давати віддачу.

Цей приклад показує, що головне не те, хто пише план. Головне — мати волю до його реалізації. Чи буде вона в американців? Невідомо. Чи матимуть її українці??? Знаєте, у німців помінялося більше двох десятків міністрів економіки, поки не прийшов Людвіг Ергард. Він запропонував перетворення, завдяки яким Німеччина стала могутньою державою.

Хочу сказати іще одну річ: дуже важливо займатися розвитком індустрії. Я зараз говоритиму не про Людвіга Ерхарда, а про першого федерального канцлера ФРН Конрада Аденауера. Після Другої світової війни він погоджувався на все, що йому пропонували американці: і на призначених ними міністрів, і на відсутність власних силових структур, а також армії та розвідки. Він не погодився тільки на одне — на знищення німецької індустрії. Аденауер протистояв дуже потужному тиску англійців і французів, які хотіли позбутися німецької промисловості. Останні казали: «Нащо вам завод „Порше“, якщо він виробляв танки „Тигр“? Давайте краще його закриємо?». Те ж саме стосувалося хімічних комбінатів, які виробляли отруйний газ «Циклон Б» та авіабудівної компанії «Юнкерс», що стала основою для «Аеробусу».

Як бачимо, Аденауер захищав німецьку індустрію. На жаль, у нас немає жодного політика, який би переймався в Україні таким питанням. Без розвитку індустрії жодні гроші отримані від іноземних інвесторів не дадуть результату. Їх або розкрадуть, або вкладуть у малий бізнес, пов’язаний із торгівлею американськими товарами. Якщо Україна не матиме свого виробництва, вона не стане економічно потужною державою.

— Однак наскільки відомо, всі «Плани Маршалла» розроблені спеціально для України передбачають не її індустріалізацію, а перетворення її на таку собі аграрну державу.

— Так. А ви що думали? Хіба литовець бачить Україну розвиненою індустріальною державою? Чи її такою бачить американець? Тільки українець здатен написати, що Україні потрібна індустрія, а світу — індустріальна Україна. Сьогодні панують менеджери-маніпулятори, які переслідують власні інтереси, або інтереси своєї країни та корпорації. Вони просто дуже хочуть сісти на фінансовий потік. Ось вам і «План Маршалла» для України. Ясно одне, що тільки ми самі зможемо зробити нашу країну процвітаючою та успішною. Все почнеться з того моменту, коли ми, у першу чергу, захищатимемо не малий і середній бізнес, а інтереси «Мотор Січі», «Азовсталі» і Харківського тракторного заводу. Нам треба зміцнювати важку промисловість. Тільки тоді діятиме справжній «План Маршалла» для України. За останні 5 років ми з директором Інституту соціального партнерства Оленою Скоморощенко розробили таку програму, і вона називають «Нова індустріалізація України».

Підготувала Ірина Сатарова