Сергій Дацюк: без стратегії Україна буде аграрною державою

З точки зору Європи, в України є чітка функція, і Захід нам її постійно нав’язує. Тому, якщо ми не здатні самостійно приймати рішення, нам доводиться погоджувати на те, що нам диктують, інколи виконуючи ці вимоги за гроші.

Сергій Дацюк: без стратегії Україна буде аграрною державою

Вітчизняні політики та ЗМІ продовжують обговорювати «План Маршалла» для України. Мова йде про програму, яка нібито спрямована на підтримку реформ в нашій державі. Однак за даними Вікіпедії, існує щонайменше п’ять документів з такою назвою. Усі вони авторства іноземців: європейських політиків, науковців та журналістів. Що можуть принести подібні плани для України i-ua.tv запитав у авторитетних експертів. Серед них і філософ Сергій Дацюк.

— Що собою являє план Маршала?

— План Маршалла передбачає введення зовнішнього управління, або погодження внутрішнього правлячого класу на проведення реформ під його контролем. Була вже ситуація, коли Україна отримала безвізовий режим в обмін на прийняття пакету певних реформ. Але і це не відповідає плану Маршалла. Він полягає у запровадженні зовнішнього управління, якщо влада не здатна впоратися з ситуацією в середині країни. Виходить, нам треба поставити на високі посади інших людей? Правда, ті які зараз знаходяться при владі і так не можуть продемонстрували ефективне керування державою. Вони намагалися, але в них нічого не вийшло.

— Наскільки мені відомо, план Маршалла для післявоєнної Європи передбачав індустріалізацію, розвиток науки, освіти і високі заробітні плати.

— Ага, і так далі, і тому подібне. Питання тільки в тому, чи ми це робитимемо під тиском Заходу, або це відбуватиметься під безпосереднім його управлінням. Поки ми не дамо відповідь на дане питання, жоден план Маршалла не спрацює. І друге, що я сказав: наша влада продемонструвала неспроможність на ефективне управління державою.

— Чому словосполучення «план Маршалла» є таким популярним, коли йде мова про різні програми з порятунку України?

— Який би б добрий план не написали, він не допоможе, якщо не буде людей, здатних його втілити в життя.

— А можливо нам варто перестати сподіватися на іноземців і навчитися писати програми самостійно?

— Питання ж полягає не в тому, що в нас немає своїх планів. Їх у нас десятки, чи навіть сотні. Питання в тому, що у нас відсутні люди, здатні їх здійснювати. Ми діємо тільки під тиском МВФ. У цьому й полягає наша українська проблема. Дали мільярд — виконали певні умови. Але це ж не дотримання стратегії. Такі дії радше нагадують дресирування мавпочок.

— Якщо повертатися до того, що прописано у так званих «планах Маршалла» для порятунку України, то наша держава має стати сировинним придатком Європи.

— З точки зору Європи, в України є чітка функція, і Захід нам її постійно нав’язує. Тому, якщо ми не здатні самостійно приймати рішення, нам доводиться погоджувати на те, що нам диктують, інколи виконуючи ці вимоги за гроші. Якщо у нас немає стратегії, ми дійсно будемо аграрною державою. А чому ні? Бо за статус індустріальної треба ще поборотися, я вже не кажу про постіндустріальну.

— Який зараз світовий порядок у тренді? Чи узгоджується він із так званими «планами Маршалла» для України?

— Питання не у світовому порядку. Питання в тому, що ми перед собою поставили завдання євроінтеграції. У Європи є певні правили і вимоги до нас, які вона нам пропонує у подібних програмах. Зараз їх називають «планами Маршалла». Хоча, вони не мають нічого спільного з однойменним документом розробленим для післявоєнної Європи. Останній передбачає зовнішнє управління, заборону на мілітаризацію і надання грошей під певні програми. Це все чіткі норми. У нас вони не спрацюють. В Україні неспроможні взяти якийсь план і виконувати його як стратегію протягом певного періоду. Якби ми були здатні на щось подібне, нам би б такі програми з такою наполегливістю не пропонували б.

Якби ми були здатні осмислити світовий порядок, то побачили би проблеми в Європі, відмовилися від її пропозицій і, можливо, навіть від Угоди про асоціацію з ЄС. Але це можливо тільки за умови існування суб’єктної позиції і стратегічного мислення. Однак ми цього всього, на жаль, не маємо. Тому, для нас світовий порядок не має жодного значення. Європа все одно буде тиснути і наполягати на своїх пропозиціях. А ми, виконуючи її вимоги, братимемо на себе фінансові борги.

Підготувала Ірина Сатарова