Святослав Стеценко: суд над Іваном Бубенчиком — це сигнал для добровольців

3 квітня на кордоні з Польщею на пункті пропуску «Шегині» правоохоронці затримали активіста Євромайдану та бійця-добровольця «Дніпра-1» Івана Бубенчика, а потім доставили його до Печерського суду у Києві. Чоловіка підозрюють у вбивствах «беркутівців». Активіст у фільмі «Злам», заявив, що під час масових вбивств на Майдані 20 лютого 2014 року стріляв у силовиків. Таким способом Бубенчик намагався домогтися відступу «беркутівців» та Внутрішніх військ, які вбивали мирних людей. Після виходу стрічки, Генпрокуратура допитала Івана Бубенчика у ролі свідка, а потім обшукала його домівку. Що означають такі розправи над майданівцями, і чи не збирається влада використати суд над Бубенчиком як політичну технологію, i-ua.tv пояснив полковник запасу Святослав Стеценко.

— Про що свідчить затримання Івана Бубенчика, який на Майдані 2014 року намагався дати відсіч вбивцям демонстрантів? Це — початок контрреволюції?

— Контрреволюції ніякої немає, бо не було революції. Замість неї відбулася спроба повстання частини населення проти олігархічного режиму. З метою отримання влади, нею скористалося інше угрупування олігархів.

— Чому Ви кажете, що революції не відбулося?

— Бо вона завжди передбачає суттєві зміни суспільного устрою. На жаль, нічого подібного в Україні не сталося. Ніякі нові сили до влади не прийшли. Будь-яка революція, яка не відбулася — це бунт, а бунтівників завжди карають. Тим паче, якщо вони публічно наголошують на своїй готовності до збройної відсічі.

І нинішня влада намагається покарати Івана Бубенчика показово. До речі, необов’язково по його справі буде вирок, я навіть не вважаю, що активіста на сто відсотків очікує засудження. Але сам факт його затримання став сигналом для суспільства: «Сидіть, мовчіть і не намагайтесь робити зайвого».

Легітимним стає насильство під час революції тільки у випадку її перемоги. Тоді це сприймається як вимушена необхідність з боку нової влади. Але оскільки революції не відбулося, то нинішня влада розглядає відповідь майданівців «беркутівцям» як злочини. Зокрема, ми ж не згадуємо деякі настрої, що мали місце у 2014 році. Добровольці, які йшли в 2014 році воювати, казали: «Ми розгромимо ворога на Сході, повернемося до Києва і будемо наводити лад». Тому, суд над Бубенчиком, у тому числі, є таким собі сигналом с для добровольців: «Сидіть тихо. Ви теж на гачку».

— Зараз судять Івана Бубенчика. Наступні будуть?

— Безумовно будуть. Треба розуміти, що він не перший і не останній. Чимало людей були просто вбиті, а розслідування їх смертей ні до чого не призвело. Тому, нинішня влада зараз демонструє свою рішучість і готовність до репресій.

— Чи не здається Вам, що затримання Івана Бубенчика — це така собі політична технологія, спрямована на майбутні парламентські та президентські вибори? Складається враження, ніби її результатами збираються скористатися найрізноманітніші політичні сили.

— Безумовно, так воно і є. Різні публічні дії з боку владних угруповань спрямовані на майбутні вибори: президентські і парламентські. Тому, кожен намагатиметься подібні приводи використовувати у своїх інтересах.

— Як їх будуть використовувати? Які сили збираються це зробити?

— Бенефіціари нинішнього режиму використовуватимуть суд над майданівцем як прояв власної сили і здатності залякати суспільство. Їх супротивники візьмуть дану ситуацію як аргумент антинародності та антидемократичності нинішньої влади, що зрадила ідеали Майдану.

— Тобто, це така собі політична гра та технологія?

— Звісна річ, будь-які гучні приводи та публічні дії намагатимуться використати всі: і влада, і так звана опозиція.

Ірина Сатарова