Віктор Жердицький: Росія кожен рік виділяє до 15 мільярдів доларів на лобіювання своїх інтересів в Європі
Кремлівські гроші йдуть по всьому світу на лобістські, корупційні, інформаційні та політичні проекти. У результаті, Росія побудувала цілі структури найрізноманітніших організацій, які впливають на європейських та американських політиків.
Росію не можна виключати з Парламентської асамблеї Ради Європи. Такої точки зору дотримується екс-президент ПАРЄ Анн Брассер. На її думку, російська делегація має залишитися, аби допомогти Україні вирішити ті проблеми, які вона створила сама. Пані Брассер переконана, що конфлікт на Донбасі перетворився для Європи на повсякденність, а щоб повернути українські території, потрібно домовлятися з росіянами. Що означають слова екс-президента ПАРЄ i-ua.tv поцікавився в учасника «Руху за суверенний Розвиток», громадського діяча Віктора Жердицького.
— Анн Брассер намагалася підіграти Росії?
— В європейських країнах є дуже великий вплив кремлівських агентів: різних економічних і медійних інституцій та громадських організацій. Росія системно виділяє на ці заходи кожен рік до 15 мільярдів доларів. Кремлівські гроші йдуть по всьому світу на лобістські, корупційні, інформаційні та політичні проекти. У результаті, Росія побудувала цілі структури найрізноманітніших організацій, які впливають на європейських та американських політиків. Тому, заява Брассер свідчить лише про намагання догодити тим ЗМІ та громадським і політичним організаціям, що фінансуються з кишені Кремля. Це робиться з метою отримати від них грошову підтримку на виборах.
Так виглядає російська політико-інформаційна система впливу. Але є ще й друга — суто економічна. Наприкінці дев’яностих та на початку двотисячних років, Росія мала біля тридцяти різних дочірніх організацій «Газпрому» у країнах ЄС. Зараз вони скоротилися в понад два рази, однак в них продовжують брати участь великі економічні, бізнесові та фінансові структури держав Європейського Союзу. Через дочірні організації «Газпрому» відбувається тиск на політиків ЄС, аби вони голосували за потрібні рішення для РФ. Ні для кого не секрет, що колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер «сидів» на зарплаті Кремля і їздив по європейським інституціями з метою пробити для «Газпрому» чергову преференцію, чи отримати дозвіл на побудову «Північного потоку-2».
Таким чином, коли людина заявляє про необхідність збереження за Росією членства у ПАРЄ — це однозначно лобіювання інтересів Кремля. У такій впливовій інституції як Парламентська асамблея Ради Європи, Росія далі проводитиме свою агресивну політику як стосовно України, так і стосовно самої Європи. Ми ж розуміємо, що в Росії по відношенню до нашої держави є тільки один інтерес. Мова йде про повне загарбання України та асиміляцію українців під Московщину. Іншого інтересу в Росії немає. Тому, вимога врахувати інтереси Москви в ПАРЄ — це праця в напрямку її політики щодо загарбання України.
— Чи має ПАРЄ реальні важелі впливу аби сприяти вирішенню конфлікту на Донбасі? Чи не є Парламентська асамблея Ради Європи звичайним клубом за інтересами, який здатен тільки давати рекомендації?
— Парламентська асамблея Ради Європи — це трибуна, де висловлюють свої точки зору і проголошують заяви. ПАРЄ у напрямку припинення війни на Донбасі нічого не вирішує і вирішувати не може. У неї немає відповідних повноважень. А рішення та рекомендації ПАРЄ можуть вплинути тільки на тих, хто дійсно збирається їх виконувати. Росія цього не бажає. Їй потрібна велика трибуна, аби доносити брехливу інформацію і формувати точку зору, яка б допомогла їй поглинути Україну.
— Чи варто очікувати наслідків від заяви Анн Брассер?
— Яким буде баланс інтересів, мені поки що казати важко. Вже близько року відбуваються і обговорюються спроби повернути російську делегацію до ПАРЄ. Тут варто звернути увагу на економічний чинник впливу. Російські делегати сказали: «Якщо ми позбавлені права голосу, значить ми не будемо сплачувати членські внески». ПАРЄ, як і будь-якій іншій бюрократичній організації, потрібні гроші на утримання своїх апаратів та учасників, а також на оплату відряджень делегатів. У цей час Росія шантажує ПАРЄ несплатою внесків, а інших фінансових джерел, крім грошей від країн-членів у Парламентської асамблеї немає. Тому, ми зараз бачимо ось таку ситуацію. Але чи буде мати російський шантаж вплив, залежить від розкладу сил, які є учасниками ПАРЄ. У свою чергу, цей розклад залежить від активної позиції нашого зовнішньоекономічного відомства — міністерства закордонних справ. Якщо воно буде працювати на випередження — баланс сил буде в інтересах України. Якщо і далі тягнутиме лямку і гнатиметься за потягом, який відійшов — тоді Росія зможе повернути своїх лобістів до активної участі у роботі Парламентської асамблеї Ради Європи.
Ірина Сатарова