Святослав Стеценко: Москва на території України чинить диверсію

Нещодавно в Україні відбулася спецоперація СБУ з інсценування вбивства Аркадія Бабченка. Нібито застрелений 29 травня кількома вистрілами в спину журналіст «воскрес» на наступний день, під час прес-конференції голови СБУ Василя Грицака. У Службі безпеки України пояснили, що ця спецоперація була необхідною для затримання людини, яка замовила вбивство Аркадія Бабченка. Проте, такі дії СБУ отримали критичну реакцію з-за кордону. Зокрема, провідні міжнародні журналістські організації обурені інсценуванням вбивства Бабченка. А в міністерстві закордонних справ Литви назвали цю спецоперацію «незбагненною дією СБУ».

Однак, так чи інакше, життя Аркадія Бабченка мало ризик обірватися через терористичні дії Росії. Про те, як в Україні борються с тероризмом i-ua.tv розпитав полковника запасу Святослава Стеценка.

— Спецоперації чинної влади завжди перетворюватимуться на фарс?

— Я не маю жодних сумніві, що пану Бабченку дійсно загрожувала небезпека. Це цілком ймовірно, бо в Україні подібні випадки були і вони всім добре відомі. Тому, заперечувати, що його життя знаходилося в небезпеці не можна. Таких підстав немає. І звісно, якщо СБУ вдалося запобігти вбивству Аркадія Бабченка, то це — дуже позитивний результат. Однак констатувати факт успіху у розкритті ворожої мережі в Україні поки ще зарано. Про це можна говорити тільки після слідчих дій і відповідного рішення суду.

З іншого боку, подібні операції здійснюються різними спецслужбами, але тут дуже важливою є етична сторона. Має бути співрозмірність між нею та результатом. Зараз ми вже бачимо багато критичних відгуків з-за кордону та з боку ЗМІ. І представники інших держав, і журналісти, і експерти обурюються такою спецоперацією.

— Чому?

— Україна винесла цю подію на міжнародний рівень і багато країн висловили свої співчуття у зв’язку із загибеллю Аркадія Бабченка. А тепер Московія каже: «Дивіться, Україна бреше. Як тепер їй вірити?». Тому, міжнародний результат від цієї операції може бути скоріше негативним, ніж позитивним. Навіть її успішність жодним чином не демонструє ефективність так званих органів безпеки і міністерства внутрішніх справ щодо захисту життя, здоров’я і прав більшості громадян. Від того, що викрили потенційного вбивцю ні я, ні більшість українців не будуть почуватися безпечніше.

Також варто звернути увагу на прес-конференцію, де пани Луценко та Грицак розповідали про цю спецоперацію. Генпрокурор критикував політичних опонентів нинішньої влади за їх засудження органів системи безпеки, які допустили вбивство. Навпаки, ця реакція громадянського суспільства і політичного середовища була повністю нормальною та обґрунтованою.

— А ось щодо нашої боротьби із вбивцями, найнятими путінським режимом? Мова йде про бойові дії на Донбасі. Близько місяця в Україні замість Антитерористичної операції відбувається Операція Об’єднаних сил. Невже з Донбасу зникли терористи? Куди вони поділися?

— Справа в тому, що з самого початку під абревіатурою АТО приховувалися військові дії. Їх слід було назвати війною і проводити у правовому режимі воєнного стану. Тому, про загрозу тероризму з боку Московії на території України говорити некоректно. Це лише зменшить пильність людей та їх дезорієнтує. Потрібно вести мову не про тероризм, а про диверсійну діяльність. Під її визначення потрапляють навіть вбивства окремих осіб, чи дії спрямовані на інформаційний вплив. Безумовно, СБУ зобов’язана запобігати такій диверсійній діяльності. І на це жодним чином не повинна вплинути офіційна назва бойових дій на Донбасі: АТО, чи ООС.

— Що тоді робити Україні з такими терористами-диверсантами? Ми повинні діяти виключно в правовому полі: затримання — суд — тюрма?

— Стосовно державних органів. Вся ворожа діяльність, що здійснюється Московією, її агентурою та її наймитами, має розглядатися не як тероризм, а як військова агресія та елемент диверсійної діяльності. Але тут потрібно ввести певні правові норми. Їх може дати лише правовий режим воєнного стану. Його відсутність значно зменшує можливості і для збройних сил та правоохоронних органів щодо запобігання диверсійній діяльності. Не введення режиму воєнного стану також обеззброює пересічних громадян від можливості здійснювати активні дії проти ворожої агентури. У такому випадку вони матимуть ризик бути визнаними порушниками чинного законодавства. Зараз подібну діяльність ефективно здійснює Ізраїль. Але ця країна живе в умовах військового режиму, фактично, весь час. І він набагато суворіший, ніж в Україні. Тим не менш, все відбувається в рамках чинного ізраїльського законодавства і без порушень прав людини.

— То можливо нам варто взяти приклад з Ізраїлю? Моссад (ізраїльська розвідка — ред.) знищував всіх катів єврейського народу, у тому випадку, якщо їх не вдавалося вивезти до Ізраїлю і відправити під суд.

— Безумовно, досвід Моссаду є корисним, але за нинішньої політичної еліти його запроваджувати в Україні неможливо. Я б навіть не довірив їй такі дії, бо абсолютно впевнений, що вони б їх використали для усунення політичних конкурентів. Або, наприклад, для боротьби в середині своїх політичних кланів за фінансові потоки в Україні і за її межами.

Ірина Сатарова