Микола Голомша: Я сумніваюся, що Антикорупційний суд зможе якісно змінити ситуацію

7 червня Верховна Рада України проголосувала за створення Вищого антикорупційного суду. Проект Закону № 7740 підтримали 315 народних обранців. Але чи здатна нова установа подолати корупцію в Україні? Про це i-ua.tv запитав лідера партії «Патріот» Миколу Голомшу.

— З приходом нової влади в Україні стався поступ назад, — говорить Микола Голомша. — Високі посади отримали люди, які не мають ні досвіду, ні розуміння, ні стратегічного мислення. Час від часу, молоді «грантоїди» та політики пропонують різні невдалі панацеї. Обпікшись на одному вогнищі, вони кидаються у воду, а потім стрибають в інше. І цей процес здається безкінечним. У таких політиків відсутнє стратегічне бачення розвитку демократичного суспільства і країни в цілому. Крім того, вони не розуміють, як створювати незалежні гілки та інститути влади.

— Що Ви маєте на увазі?

— Після перемоги Революції Гідності я застерігав від розпуску підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. У зв’язку з війною, перед країною стоять виклики тероризму. Ліквідація цих підрозділів загрожувала розгулом організованої злочинності і бандитизму. Однак всупереч цих застережень, їх все одно розпустили. Разом з тим влада зруйнувала їх базу, яку новоствореним органам доведеться напрацьовувати ще дуже довго. Варто також зазначити, що нові установи потребують багато часу для свого становлення і адаптації.

— Можливо їх розпустили через погану репутацію?

— Підрозділи боротьби з організованою злочинністю самі по собі репутації не мають. Її створює керівництво. Якщо підійти до управління такими підрозділами ефективно, вони дадуть свій позитивний результат. Але замість цього влада їх знищила та запровадила недолугу реформу правоохоронних органів.

Я маю на увазі дії екс-першої заступниці міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе та колишньої керівниці Національної поліції України Хатії Деканоідзе. Вони зруйнували функціонал правоохоронних органів, зробивши акцент на створенні патрульно-постової поліції. Ні Згуладзе, ні Деканоідзе, чомусь не врахували розміри України та Грузії. Якщо друга з них — маленька країна, завбільшки з Донецьку область, то перша — одна з найбільших європейських держав. Відповідно, перед Україною стоять значно більші загрози і виклики.

Після того як влада зруйнувала функціонал розшуку і підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, в нашій країні послабилися контррозвідувальні дії. Справа в тому, що на знищених підрозділах базувалася контррозвідка СБУ. Вони діяли в тісному контакті та спільно фіксували економічне підґрунтя організованої злочинності і проявів тероризму.

Тим часом нові чиновники почали себе проявляти у безвідповідальності і вседозволеності. Зруйнувавши і не відновивши підрозділи боротьби з організованою злочинністю, вони отримали безвольне правове поле, яке іменується політичною волею. Вони заповнили всі посади квотними призначеннями партій і почали брати на роботу в правоохоронні органи людей без базової освіти, фаху та досвіду. Все це породило комікси та гнівні пости в соціальних мережах. Бо правоохоронці, не знаючи законів, творять речі несумісні з людською логікою. Вони безпідставно зупиняють автомобілі і пред’являють незрозумілі претензії їх водіям. Вони на очах малолітніх дітей б’ють їх батьків, а при дружинах валити на землю чоловіків. Вони здатні шкодити майно і розмахувати перед беззбройними людьми пістолетами. Такі правоохоронці не мають жодного уявлення про те, як повинна формуватися правова культура.

Отримавши червону картку по всіх реформах, влада почала документувати протиправні дії без належного обґрунтування. Варто було таким справам потрапити до суду — і вони просто розвалювалися. Тому, наші «грантоїди» почали шукати винних і призначили ними суди. А у якості панацеї від бід, запропонували створити Антикорупційний суд.

Звісно, суди потребують реформи, бо деякі з них і далі продовжують працювати в режимі ручного керування з Адміністрації президента. Крім того, подібний режим передається і на місця, бо риба гниє з голови. Із сумом можу констатувати, що створення незалежної системи феміди поки не відбулося. І ця картина послабила довіру як до правоохоронних органів, так і до влади загалом. Але, чесно кажучи, я дуже сумніваюся, що Антикорупційний суд зможе якісно змінити ситуацію.

— Що спричинило Ваші сумніви?

— Антикорупційний суд має бути сформований як незалежний орган. Тим не менш, президент, уряд та парламент будуть намагатися призначити до нього своїх людей. Крім того Антикорупційний суд наткнеться на плоди діяльності правоохоронних органів, які сьогодні забули про дотримання законності і захист прав та свобод громадянина.

На сьогоднішній день, відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу, ніхто не несе ніякої відповідальності за незаконне затримання, підозру та обшуки. Більше того, підставою для внесення до реєстру кримінального провадження може стати будь-який порожній звук. Просто ми втратили міру об’єктивності, а також принципи, що відображали б всебічність. Усе це — інструмент, який команда Януковича готувала для себе, щоб контролювати суспільство і криміналітет, а також отримати всю повноту влади.

Таким чином, станом на сьогоднішній день, створення Антикорупційного суду не зможе зняти суспільну напругу. Оскільки в деяких справах немає належних доказів, виправдувальні вироки будуть цілком реальними. Просто ніякий суд не матиме корпоративності із правовою безграмотністю та непрофесійністю. Тому, до урегулювання цього питання треба підходити системно.

— Системно — це як?

— По-перше, треба провести політичну реформу, яка б позбавила країну від безвідповідального у конституційному і правовому полі президента. В ідеалі він мав би очолити виконавчу гілку влади. За такої умови ми б могли отримати іншу країну вже на наступний день. Тоді б президент не мав би безапеляційного права призначати суддів, генерального прокурора та посадовців у силові відомства. Варто також зазначити, що він не належить до жодної з гілок влади. Одначе президент призначає силовиків і має можливість узурпувати владою, видаючи укази, які йому не притаманні. Ми все це можемо спостерігати, бо в Україні, фактично, побутує правовий нігілізм.

Як тільки президент очолить виконавчу гілку влади, причини та умови створення корупції відразу відпадуть. Вони підуть у небуття. Президент, очоливши уряд стане видимим для правоохоронних органів. Тоді ця посада перестане бути цікавою для олігархів, оскільки вони більше не зможуть наповнювати свої статки корупційним шляхом. Натомість, інститут президентства отримає більшу вагу для держави і суспільства. Він сприятиме формуванню незалежних гілок та інститутів влади.

По-друге, ми потребуємо осмисленої, системної адміністративно-територіальної реформи. Для цього потрібно мати бачення у встановленому Конституцією порядку, а не ставити на перше місце політичну доцільність. Нам потрібен проект, що базувався би на підставі суспільного запиту та потреб країни. Однак жодна інституція його ще не запропонувала.

Коли ми визначимося із адміністративно-територіальним розподілом, варто говорити про децентралізацію, а далі — про реформу судової і правоохоронної систем. Давайте згадаємо зміни 1925 -1930 років. Там була визначена чотирьохрівнева система управління. Сьогодні зберігається трьохрівнева: центр, область, район, місто, село. Зараз в людей, які покликані запроваджувати децентралізацію в Україні, стратегічне бачення її розвитку повністю відсутнє. При правильному підході і організації базового розвитку нашої держави, ми б не мали необхідності у формуванні Антикорупційного суду. Бо за цієї умови всі гілки влади працювали б нормально.

Повертаючись, до теми Антикорупційного суду, я ніколи не чув, щоб МВФ переходив на ініціативи політичного характеру і впливав на внутрішню політику країн. Вперше за свою історію, Міжнародний валютний фонд, який покликаний мати справу з коштами та економічними процесами, приростом виробництва та ВВП, запропонував політичні гасла. І вони не мають жодного відношення до валютних вливань в державу.

Однак не зважаючи на те, що в Україні справжня системна реформа не відбулася, я думаю Антикорупційний суд не буде зайвим. Він зможе стати однією з ключових ударних сил по боротьбі з корупцією. Після скандалу з Манафортом можна спостерігати процес прояву самостійності у НАБУ. Однак ініціативу впливу на себе перейняли молоді «грантоїди», які, фактично, зруйнували державну машину своїми безглуздими ідеями. І це — проблема. Такі люди продукують вплив політичними гаслами, а не проявом правової культури.

На жаль, у діяльності НАБУ чітко спостерігаються політичні бачення окремих молодих «грантоїдів», які не містять жодного юридичного підґрунтя. Загалом, я вважаю, що Антикорупційний суд здатен спрямувати роботу НАБУ та інших органів влади у правове поле, а також змусити їх дотримуватися законів і Конституції. Оскільки Антикорупційний суд дався Україні таким великим трудом, я думаю, що суспільство та влада не зуміють переінакшити це середовище. Воно дає надію на людей, які матимуть намір творити правосуддя на умовах повноти, об’єктивності та всебічності.

Ірина Сатарова