Веніамін Тимошенко: Українська влада попри декларування руху в Європу вибудовує Рашку?

Служба безпеки України має намір сфабрикувати кримінальну справу проти керівника Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської профспілки «Свобода Праці» Ігоря Токовенка. Вочевидь, владі не сподобалася діяльність активіста, спрямована на допомогу працівникам у боротьбі за підвищення зарплатні на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті" ПАТ «ОГХК». Аби зібрати проти Ігоря Токовенка потрібну інформацію, співробітник СБУ без вручення повістки запросив на допит двох профспілковців. Чому влада вдалася до репресій проти людини, яка захищає права трударів, i-ua.tv поцікавився у голови Об’єднання незалежних профспілок авіапрацівників Веніаміна Тимошенка.

— Влада вирішила переслідувати профспілковців?

— Сто відсотків. Мабуть, нашому поколінню пощастило жити в епоху, коли інформація розповсюджується просто моментально. Завдяки гучним журналістським розслідуванням, електронним деклараціям та іншим інструментам, які роблять нашу владу більш прозорою, ми бачимо, що вона наскрізь корумпована і так само злочинна, як і попередня. Багато фактів свідчать і про те, що правоохоронні органи часто співпрацюють з криміналом та олігархічними структурами і на цьому збагачуються. Тому я не бачу у діях поліції чи СБУ захисту саме народних інтересів. Вони радше працюють на великий капітал і певні угрупування, що загарбали державне майно в Україні.

Ігор вчить людей захищатися за допомогою страйків і колективних трудових спорів та вигравати в судах. На мою думку, така профспілкова і просвітницька діяльність становить загрозу спокійному життю і жируванню олігархів та феодалів, бо страйк — це найпотужніший і найдієвіший інструмент тиску на них. Інструмент, який піднімає людям зарплати і відповідно знижує надприбутки олігархів. Тому фабрикування кримінальної справи проти Ігоря та інших активістів — це залякування та тиск на профспілківців.

— Якщо проти Ігоря відкриють кримінальну справу, як його захищатимуть активісти профспілкового руху?

— Ви знаєте, в Україні йдуть ігри в демократію. У нас її скоріше немає, бо демократичні інструменти практично не працюють, все на рівні декларацій, і влада робить все, що їй заманеться. Коли розумієш, що вся владна машина і весь адмінресурс налаштовані проти тебе, усвідомлюєш, що право і демократію треба захищати усіма можливими засобами і використовувати різні дієві інструменти.

Можу дещо розповісти із особистого досвіду. На державному підприємстві «Зал офіційних делегацій» під час проведення першого історичного страйку на транспортному підприємстві, ми мали протистояння з дуже потужними силами. У скандал був залучений навіть президент. Ми зрозуміли, що самотужки нам буде складно перемогти, а демократія не має кордонів. Тому прийняли рішення звернутися по допомогу до тих, кого наша влада точно боїться — міжнародних партнерів. Відповідно вирішили напряму звернутися до представників посольств США, Канади та європейських країн, благо, ми співпрацюємо з багатьма урядовими та правозахисними організаціями цих країн. Ми повідомили їм про факти корупційних злочинів, про тиск на активістів і ви знаєте, в комплексі всіх застосованих заходів це спрацювало.

Наші методи подіяли, бо є народна мудрість: упирі бояться світла. Так, вони дуже бояться, коли оприлюднюються їх злочинні дії. Особливо, коли про них питають міжнародні партнери, від яких вони дуже залежні. От і зараз, ми не будемо казати у публічному просторі, що і як робитимемо, як саме захищатимемо Ігоря. Хай це буде неприємним сюрпризом для опонентів. Вони мають зрозуміти: ми навчилися захищатися від них, ми знаємо де їм боляче, тому будемо бити саме туди. Про утиски профспілок і порушень прав людини знатимуть і правозахисні організації, і міжнародна спільнота. Ми зробимо цей випадок токсичним. Тому, цим НКВСівцям я б радив більше займатися справами захисту державних інтересів, а не олігархів та злочинних угрупувань.

— На Вашу думку, тиск на профспілковців і прагнення держави закрити певні неугодні сайти — це шестерінки одного репресивного механізму?

-Україна попри декларування руху в Європу вибудовує Рашку, таку ж тоталітарну поліцейську державу. Тому, тиск на неугодних профспілківців і бажання закриття сайтів, які критикують владу, мені нагадують диктаторські закони від 16 січня. Вони зараз пишуть і приймають такі самі диктаторські закони. Правда роблять це більш підступно і часто тихенько, щоб не помітили. На жаль, влада декларує європейські цінності і просування в ЄС, але очевидно на практиці будує саме Рашку: тоталітарну і людожерну.

І все ж, так буде не завжди, потрібна активізація українців в незалежних профспілках і розширення народної боротьби за значне підвищення доходів та соціальних стандартів, бо основний ворог України — це штучно створені злидні. Через страйки пройшли всі успішні і заможні демократичні країни і ми пройдемо, бо за нас це ніхто не зробить.

Ірина Сатарова