У Дніпрі відкрили обеліск в пам’ять про бій під Шахтарськом
31 липня 2014 року 25-та окрема повітрянодесантна бригада потрапила під обстріл російських «Градів». П’ять днів оточення обернулися для підрозділу загибеллю 24 бійців. Більшість із хлопців деякий час вважатимуть зниклими безвісти. Згодом їх вивезуть з окупованих територій пошуковці, поховають як тимчасово невстановлених Захисників України, а потім повернуть імена за допомогою ДНК-експертизи.
30 липня, у Дніпрі біля 103-ї школи відкрили обеліск в пам’ять про бій під Шахтарськом. На захід прийшли рідні загиблих військових, громадські активісти та священики УПЦ КП.
31 липня 2014 року 25-та окрема повітрянодесантна бригада потрапила під обстріл російських «Градів». П’ять днів оточення обернулися для підрозділу загибеллю 24 бійців. Більшість із хлопців деякий час вважатимуть зниклими безвісти. Згодом їх вивезуть з окупованих територій пошуковці, поховають як тимчасово невстановлених Захисників України, а потім повернуть імена за допомогою ДНК-експертизи.
— Євген прийшов додому у відпустку через 96 днів служби. Це було мінус 25 кілограмів від його ваги. Побачила його і закричала: «Герою ти мій!». Він відповів: «Мамо, у нашій країні Герої мертві, але й то не всі», — розповідає матір загиблого Євгена Сердюкова пані Тетяна. Спочатку сказали, що він зник безвісти. Коли тебе потім приводять на кладовище до могили з номерним знаком і кажуть: «Це ваш син» — стає дуже боляче…
Я хочу сказати слова подяки «Союзу «Народна пам’ять» та Гуманітарній місії «Евакуація -200» («Чорний тюльпан»). Ці люди, не шкодуючи власних життів і здоров’я, вивозили тих, кому здоров’я більше ні до чого. Вони вивозили діток до їх мам. І матері тепер знають куди треба прийти, щоб постояти і прихилити голову.
— Завдяки цим хлопцям є держава Україна. Якби вони у 2014 році не стояли на передовій — її б не було. Була б якась Кріворізько-Дніпровська республіка, — сказав голова громадської організації «Родинне Коло загиблих Героїв Дніпропетровщини» Сергій Ніконов.
— Війна іде вже п’ятий рік. Бійці, чиї імена згадані на обеліску — найкращі сини України. Ці прості хлопці не знали, що самі творять історію, — говорить мама бійця 25-ї бригади Антона Камінського пані Тетяна. — Їх загибель для нас батьків — горе, яке не можна пережити. Але нам хотілося, б щоб ця жертовність була недаремною.
Я звертаюся до всіх: пам’ятайте, що ці хлопці зробили для вас. Бо кожен з вас і є країна. Якщо ви сьогодні прийшли сюди — значить ви українці. Будьте гордими і незалежними, а головне — небайдужими. Коли я їду в маршрутці і чую: «Астанавітє на Мєже», так хочеться запитати: «Де ви народилися? Де ви навчалися? Де ви живете і хто ваша мати? За кордоном нас поважають більше, ніж ми самі себе. Гордіться собою, поважайте себе і гідно несіть пам’ять про цих Героїв!
Священики УПЦ КП разом із єпископом Дніпровським і Криворізьким Симеоном відслужили молитву за загиблими бійцями з 25-ї бригади.
— Думаю, що для обеліску обрали дуже доречне місце, — говорить єпископ Симеон. — Поруч нього знаходиться школа. Учні, завдячуватимуть матерям та батькам Героїв за те, що вони виховали синів, які достойно захищали нашу державу. Адже діти ходять до школи у мирному Дніпрі і їм не треба боятися снарядів. Царство небесне і вічний спокій всім нашим воїнам-Героям України.
Думаю, цей обеліск свідчитиме, що родини загиблих віддали нашій державі найдорожче. Нехай сердечна і скромна молитва, яку ми звершили, буде зігрівати їхні душі у Царстві Небесному.
Ірина Сатарова
