Сергій Кондрюк: Зарплата українця має стати головною інвестицією у розвиток економіки

У пошуках кращої долі, українці продовжують виїздити закордон. Один із їх аргументів: «риба шукає де глибше, а людина шукає, де краще». У країнах Європи і навіть в агресивній Росії, українці отримують значно більші зарплати. Привезені з закордону кошти дають змогу придбати будинок, автівку, чи скажімо, оплатити дитині навчання. У той же, час, щоб купити нерухомість за зароблені гроші в нашій державі, середньостатистичному громадянину доведеться працювати кілька десятків років і жити в режимі строгої економії. Що не так із заробітними платами в Україні i-ua.tv пояснив експерт з трудових і соціальних питань Сергій Кондрюк.

— Багато українців виїздять за кордон по краще життя і вищі зарплати. Вітчизняні роботодавці кажуть, що не можуть оплачувати працю на такому рівні, як скажімо, в Польщі. Наскільки їх слова відповідають дійсності?

— На мій погляд, роботодавці або лукавлять, або брешуть. За останній час багато підприємств пережило відтік кваліфікованих працівників. У свою чергу, роботодавці занепокоїлися і різко підвищили зарплати. Такі їх дії демонструють, що грошовий резерв у них був і залишається. Крім того, за всю історію незалежної України вони так і не погодилися розрахувати, якою має бути рентабельна праця. Це необхідно зробити, щоб люди мали можливість відтворювати трудовий власний потенціал і утримувати свої сім’ї.

Ми розраховуємо що завгодно: енергоносії для Україниза формулою «Роттердам +», замудрим способом житлові субсидії та пенсії. Єдине, чого ми не розраховуємо — це вартість праці українця. Власне, у мене є проста і водночас прагматична формула, яку досі ніхто не спростував: ні міністр соціальної політики Рева, ні роботодавці, ні інші мої опоненти. А це викликає додаткові сумніви в правдивості дій наших урядовцівіроботодавців.

Ще одна причина, чому українці виїздять за кордон — це відсутність перспектив. Ви подивіться, яку роботу пропонує державна служба занятості? Левова частка вакансій передбачає наближену до мінімальної заробітну плату. Відповідно, сенсу іти працювати на таку роботу немає. Друга причина відсутності перспектив — це державні бюджети, які з року в рік приймаються Верховною Радою. Зокрема, черговий проект Держбюджету-2019 поданий урядом дав зрозуміти, що політика дешевої робочої сили буде продовжуватися, принаймні найближчі три роки. У нас відсутня загальна стратегія формування українського ринку парці на цивілізованих умовах. В Україні є всілякі стратегії і доктрини: військові, економічні, бізнесові. Єдине чого нема — це соціальної стратегії, чи стратегії формування в Україні цивілізованого ринку праці. Власне, відсутність позитивних перспектив і сумне сьогодення і виштовхує українцівза межі країни в пошуках не просто заробітку, а кращої долі для себе і своїх дітей.

— Розкажіть про Вашу формулу розрахунку зарплати.

— Вона достатньо проста. У світі визнано, що людина має витрачати на харчі не більше третини своїх доходів. У найрозвинутіших країнах ця частка становить 10%, але в середньому це третина. Тобто, якщо розраховувати за нормами Мінохорониздоров’я скільки має споживати пересічний українець, а потім вартість його продуктового кошику помножити на три, ми отримаємо розмір зарплати, необхідний для утримання себе у сучасних умовах. Безумовно, до цієї суми треба додати так звану сімейну складову, бо людина повинна нагодувати і одягнути не тільки себе, але й свою дитину. Ще один невеличкий довісок — розмір податку, який держава забажає стягнути з зарплати. Зараз я пропоную спрощене подання формули. Однак навіть за ним теперішня мінімальна заробітна плата в Україні у три рази менша, ніж має бути. Тому, працювати собі і сім’ї узбиток українці не хочуть і, на жаль, покидають нашу країну.

— Нерідко можна почути таке словосполучення як «відтік мізків закордон». Це пов’язано з тим, що на ринку праці пропонують більшу зарплату касирам, продавцям-консультантам, або вантажникам ніж, скажімо, вчителям та лікарям?

— Я б не зовсімпогоджуюся з терміном «відтік мізків». Він у нас почався всередині 90-х років, коли доктори наук, інженери, художники і артисти покидали нашу країну. Зараз це роблять переважно кваліфіковані працівники, які далеко не завжди працюють за спеціальністю закордоном. Однак все більше прикладів, коли українці працюють за фахом за кордоном і вони доводять, що можуть заробляти врази більше.

Я б також хотів закцентувавти увагу на відтоці генофонду нашої нації. Наші сусіди намагаються заманити українську молодь до себе. При чому, мова йде про людей все молодшого і молодшого віку. Їм пропонують навчаннявже не тільки у вишах, а й у коледжах, де вони зможуть отримати робітничі професії. Вірогідність повернення цих по суті дітей до України, м’яко кажучи, є досить невисокою.

Нещодавно я був присутній на конференції, присвяченій майбутньому сторіччюМіжнародної організації праці. На нійзаступник директора Державної служби зайнятості озвучив достатньо жахливу цифру — серед всіх зареєстрованих безробітних в Україні, 70% складають люди з вищою освітою. Це говорить про те, що на українському ринку праці не існує належного попиту на людину з освітою.

— Які професії в Україні користуються найбільшою популярністю?

— Я навіть не знаю як правильно відповістина Ваше питання. Популярними професіями, де є вакансії? Популярними де є висока зарплата? Я нещодавно побачив у метро рекламу із запрошенням на роботу в вар’єте. Кандидату пропонують зарплату у понад 25.000 гривень при тому, що він може не мати досвіду роботи взагалі. Це популярно, чи не популярно? Про що це говорить? Як на мене, популярні професії — це вчитель та інженер. Але на жаль, вони могли б стати такими тільки за умови гідної оплати. А поки що у нас високо оплачуються тільки ті професії, на яких окремо взяті дільці можуть заробляти для себе баснословні надприбутки.

— Що має зробити уряд, аби українці отримували більшу заробітну плату?

— Знаєте, у нас довгий час говорять про неправильний менталітет українців. Я б спробував сказати зворотне: в українців, як раз, нормальний менталітет. Вони хочуть і можуть заробляти собі на життя. Однак у нас поганий менталітет у теперішнього уряду і всіх його попередників. Вони чомусь вважають, що політикою дешевої робочої сили можна заманити міфічних інвесторів і надати можливість розвиватися нашому бізнесу. Хоча практика останніх майже 30 років показує: дешева робоча сила призводить лише до низької платоспроможності українця, а відтак — відсутності сенсу щось виробляти бо не купляють, а це призвело до занепаду української економіки.

Тому рецепт дуже простий. Потрібно відмовитися від антиекономічної, антиправової політики дешевої робочої сили і, нарешті, запровадити таку систему оплати праці, яка буде рентабельною для українця. Дозволятиме йому не тільки заробити на існування, але й на цивілізоване життя для себе і своєї родини, купляти добротні українські товари, купляти авто і квартири, їздити у Відень на ранкову каву. Заробітна плата українського працівника має стати головною інвестицієюу розвиток вітчизняної економіки. Тоді відразу почнеться економічний бум і запанує соціальний мир у нашій країні. Інакше ми продовжуватимемо скатуватися до прірви.