Юрій Буздуган: Європа реально беззбройна

Дональд Трамп анонсував вихід Сполучених Штатів Америки із Договору з Москвою про обмеження ракет середньої і малої дальності. Таку заяву господаря Білого дому спричинила віроломна політика Кремля. За словами Трампа, Москва порушувала вище зазначену угоду протягом багатьох років.

Нагадаємо, США та СРСР підписали Договір про обмеження ракет середньої і малої дальності наприкінці 80-х років ХХ сторіччя. Він передбачав поступову ліквідацію обома державами ядерних і звичайних ракет малої та середньої дальності. Якщо Сполучені Штати таки вийдуть з угоди, Путін пообіцяв націлити ракети на Європу. Якими будуть наслідки припинення існування «ракетного договору» і чого очікувати Україні, i-ua.tv запитав у експерта з індустріального розвитку Юрія Буздугана.

— Що зміниться на рівні геополітики, якщо США таки дійсно вийдуть з Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД)?

— Почнемо з того, що цей договір стосується тільки Європи. Для американців він не має значення, бо ракети малої і середньої дальності можуть подолати відстань не більшу, ніж 5.000 кілометрів. Відповідно, до Сполучених Штатів Америки вони не долетять. Раніше, коли США та ЄС були союзниками, американці тиснули на СРСР з метою захисту Європи як свого партнера. Така ситуація тривала до весни цього року.

— Чим відзначилася весна 2018?

— Пам'ятаєте, перед президентськими виборами у Росії, Путін показував комп’ютерні іграшки: багато нових озброєнь, які нібито робить РФ? Усі вони — повна дурня. Значення має абсолютно інша річ. У цей день — 1 березня відбувся вихід Росії з Договору про обмеження ракет середньої і малої дальності, бо вона взяла на озброєння кількість ракет, яка перевищує умови документу, підписаного разом з США.

— Росія вийшла з договору не юридично, а фактично?

— Так. Москва, як завжди, підписала угоду, щоб її порушити. Зокрема, так вийшло і з Україно. Росія дала гарантію нашої територіальної цілісності в обмін на відмову України від ядерної зброї. Вона не просто пообіцяла захищати український суверенітет, а підписала міжнародну угоду. А потім, її порушила у вигідний для себе момент. Я маю на увазі Будапештський меморандум.

Підписавши Договір про обмеження ракет середньої і малої дальності зі США, Москва, також фактично з нього вийшла. У відповідь американці подумали і сказали: «Якщо ви порушуєте угоду, то ми не вважаємо себе нею зв’язаними і також виходимо».

Що ж стосується геополітичних зміни, то, наростивши ракети малої і середньої дальності, Росія може націлити їх тільки на країни Європейського Союзу. Як показують реалії, Німеччина — лідер ЄС виявилася нездатною захистити інші країни ЄС. Власне, її політика зводилася до фрази: «Все буде добре, ми домовимося з Путіним». Такі балачки тривали до 1 березня, поки Путін де-факто не вийшов з вищеназваного договору, почавши нарощувати ракети. Тепер Європа має два варіанти дій: або продовжувати захищатися договорами, або перейти від дипломатії до зброї.

Але армії у Європи, фактично, немає. Щоб ви собі уявляли, Москва має 20.000 — 22.000 танків. Принаймні, такою була статистика до початку війни з Україною. На сьогодні, тільки у сепаратистів з «ДНР» і «ЛНР» близько950 танків. Для порівняння, у Німеччини 230 танків, а у Франції — 260. Уявляєте різницю?

Тобто весь час Меркель проводила стосовно Москви політику угод. Але у Путіна склалася традиція порушувати підписані договори. Як я вже казав, загрози для США немає, натомість, вона є для ЄС. У перекладі на просту мову: агресія РФ буде спрямована не на США чи Сирію, а на країни ЄС. А їм зупинити армаду ракет і танків зараз немає чим.

— А як на рахунок Північноатлантичного Альянсу? Невже НАТО не захистить ЄС?

— НАТО — інструмент минулої епохи, коли ще був живий СРСР. По-перше, сьогодні існує конфлікт між ЄС і США. І він, мабуть, є найголовнішою суперечкою нашої епохи. Сполучені Штати Америки та Європейський Союз конфліктують між собою через договір про зону вільної торгівлі. Зокрема, ЄС відмовляється підписувати цей документ зі США, бо не хоче пускати американські товари на свої ринки.

По-друге, Європейський Союз почав розколюватися, і «Брекзіт» — це тільки початок процесу. Тепер питання полягає в тому, чи зможе в умовах цього конфлікту НАТО виконати покладену на нього роль? 40 років тому — без проблем. Зараз, скажу відверто: не знаю. Звісно, є атлантична солідарність. Безперечно, між країнами Альянсу існують взаємні зобов’язання. Але частота і потужність конфліктів між членами НАТО занадто зросла. Однак головне навіть не це. У американців 8.000 танків. Їх цілком достатньо, щоб зупинити армаду з 22.000 московських. Але ви уявляєте скільки потрібно часу, щоб їх перекинути в Європу?

До 1975 року американські танки знаходилися на теренах Європи. Однак з цього періоду відбулася кардинальна зміна в «Холодній війні». Почалася розрядка, країни НАТО і СРСР підписали Гельсінські угоди і відбувся вивід з Європи американських військ.

Звісно, у державах Балтії є американська група, яка складається з 500 танків. Це, за великим рахунком, всі військові підрозділи США у ЄС. Коли Путін захопив Крим, Обама дав додаткові гарантії безпеки Латвії, Литві та Естонії. У свою чергу, Меркель подібні дії робити відмовилася. Після отримання гарантій від США у країнах Балтії висадилися танкова група та американські літаки. Тобто, військові зі США зможуть прикрити Балтію на деякий час. Але тут ключове слово «деякий».

У випадку загального наступу московських військ, Європі доведеться чекати допомоги зі США. Постає логістичне питання, куди путінські танки прийдуть раніше американських: до Берліну, Парижу, чи може Лісабону? Що станеться з Європою за час, поки російські танки будуть швендяти туди-сюди? На жаль, їй захиститися немає чим. Європа реально беззбройна. Вона зробила ставку на підписання угод, які так вправно порушує Путін. З моєї точки зору, господар Кремля сьогодні грає в інтересах США і буде головним козирем в торгівлі між американцями і європейцями за спільну зону вільної торгівлі. Схоже на те, що переможуть умови американців.

— Чи варто Україні очікувати ескалації конфлікту?

— Звісно, будь-яка ескалація для України це погано. Але з іншого боку, чим швидше Європа зрозуміє, що з Росією немає сенсу домовлятися, і захистити її зможуть тільки США- тим краще. Ви знаєте скільки американці витрачають на оборону зі свого федерального бюджету? Як Ви думаєте, скільки відсотків?

— Напевно, не менше 40%.

— 49,5%. Практично 50% бюджету американці спрямовують на потреби оборони. Європейці зі свого бюджету не витрачають на армію майже нічого, що дозволяє їм тримати рівень життя якомога вищим. Але зараз вони отримують довгострокові наслідки політики, що запроваджувалася 40 — 50 останніх років. Вона проходила у стилі «ой, як ми добре живемо».

— На Вашу думку, чим закінчиться конфлікт між Європейським Союзом та США?

— Результат протистояння між США та ЄС буде таким: американці і європейці між собою домовляться і підпишуть угоду про зону вільної торгівлі, між США та ЄС. Коли це станеться вони усуватимуть загрозу західній цивілізації. Розумієте, в 2018 році закінчуються гроші стабілізаційного фонду Росії. З початку війни з Україною Путін тільки й робив, що витрачав ці 240 мільярдів доларів. Зараз кошти закінчуються. З нового року перед Путіним постане питання: «Як жити далі? Здаватися, чи починати атаку на Захід?». Варіантів у нього лише два. Я не вірю, що він капітулює без силового тиску. Тому, зараз починається велика гра. Але Путін у ній не гравець, а фігура у чиїхось руках. Щоправда, фігура сильна, він не пішак, а ладья, кінь або офіцер. Безперечно, Путін робить те, що потрібно його хазяїну і грає у головному протистоянні між американцями та європейцями в інтересах США. У німців немає варіантів. Вони будуть змушені капітулювати і погодитися на американську версію зони вільної торгівлі.

— І все ж таки, чого очікувати Україні?

— Американці найбільш послідовний і ефективний захисник України та її геополітичних інтересів. Події, які відбуваються, мабуть, найбільшим чином стосуються саме України. Нам вигідне підсилення США і їх перемога у протистоянні з Німеччиною. Тому, стратегічно, для України все розвивається у дуже правильному і хорошому напрямку. Але тут починаються свої «але». Головне з них — це ризики. Тобто, якщо Путін вирішить воювати, війна буде і на нашій території. Чи потрібні нам ще більше загиблих та крові? Звісно, у довгостроковому сенсі нам вигідно, те що відбувається зараз. Навіть вкрай вигідно. Але короткостроковому сенсі існують страшні ризики повномасштабного вторгнення Росії в Європу через Білорусь, Прибалтику і наші землі.

А, головне, що буде після війни? З Україною все буде добре. Після Першої Світової Англія побудувала між Німеччиною та Росією «санітарний кордон» з Польщі, Чехословаччини та Угорщини. Але довго він не простояв. Після Другої Світової новий світовий гегемон США збудували в Західній Німеччині «вітрину успіху». І це була на порядок більш ефективна стратегія. Варшавський блок та Радянський Союз розвалився тому, що всі знали — в Західній Німеччині люди живуть краще, ніж в Східній. Ця війна закінчиться капітуляцією Росії (незалежно від того, наважиться Путін на «гарячу фазу», чи ні), бо кожна світова війна закінчується капітуляцією «імперії зла». А після цієї війни, за моїм прогнозом, США збудують дві «вітрини успіху», щоб усі бачили, що в Англії живуть краще, ніж в Німеччині, а в Україні — краще, ніж в Росії.

Ірина Сатарова