Сергій Дацюк: протести «жовтих жилетів» — це класичний бунт

На сайті Le Libre Penseur з’явився документ під назвою «Офіційна хартія «жовтих жилетів». Він включає 25 вимог економічного, політичного, геополітичного характеру і тези, які стосуються сфери охорони навколишнього середовища. «Жовті жилети» нібито вимагають вихід Франції з ЄС та НАТО, відновлення національної валюти, підняття заробітної плати на 40%, зупинення приватизації та повернення до держави вже відчуженої власності, заборону ГМО та виробництва пластику, відмову приймати іммігрантів, ухвалення нової конституції і так далі. Автор цього маніфесту підписаний як Marco. Хто собі взяв такий псевдонім невідомо.

На думку українських журналістів 25 вимог «жовтих жилетів» є фейком та завідома спланованою провокацією. Нібито його запустила відома українська піаністка Валентина Лисиця. Не зважаючи на своє походження, вона обрала «скрєпи рускаво міра», веде антиукраїнську агітацію в соцмережах і успішно гастролює по «ДНР». Чим є насправді маніфест французьких протестувальників і чи прижилися б подібні вимоги в Україні, i-ua.tv запитав філософа Сергія Дацюка.

— Є інформація, ніби 25 вимог «жовтих жилетів» — справа рук росіян. Чи так це?

— Для початку я б радив подивитися на реалістичність цих вимог. Припустимо, їх дійсно запустили росіяни. Але чи підтримують їх французи? Питання в тому, що такі речі вуличного характеру (і це ми дуже добре знаємо з історії Майдану) не є змістовними у контексті глибинних змін. Люди, зазвичай, підтримують дві, три, чотири, або максимум п’ять вимог. І така ситуація для вуличного протесту є цілком нормальною. Інша справа, що за такими виступами стоїть? Чи наявні реальні програми та маніфести?

До речі, офіційного маніфесту ніхто не проголошував. З’явилися тільки ці 25 тез. Але якщо не звертати увагу на авторство, варто дати відповідь на питання: «Чи будуть ці вимоги діяти?» Та на жаль, реальна модель нової Франції у них не передбачена. А ось чи є ці вимоги фейковими — питання другорядне. Проблема в тому, що вони не цілісні та не є певною послідовною програмою. Саме тому я б радив їх розглядати серйозно тільки, виходячи з напрямів думки, а не маніфесту.

— А якщо ці тези перекроїти на український лад?

— Простіше кажучи, вони загалом передбачають новий курс, нову систему безпеки, економіки та політики. В принципі про подібні речі говорять і в Україні. Але проблема в тому, що ці 25 вимог подані не системно.

— Чи не бачите Ви паралель у виступах «жовтих жилетів» з протестними подіями у Франції 1968 року? Чи здатні сьогоднішні демонстрації призвести до вагомих тектонічних змін?

— Зараз існує принципова відмінність від ситуації 1968 року. Ось вже 13 років ми маємо філософський рух, який пізніше назвуть постструктуралізмом, або постмодернізмом. Він уже складається зі знаних французьких філософів, які розгорнули широке переосмислення та переоцінку цінностей.

Тим не менш, зараз навіть близько немає нічого подібного до подій кінця 60-х років ХХ сторіччя. Тому, демонстранти нездатні здійснити революцію: ні філософську, ні політичну. Вони навіть не зможуть призвести своїми діями до побудови нової архітектури Європи, або нової економічної політики Франції. Вони нічого зробити нездані. І тут не допоможе ні їх бажання, ні їх запал. Тому я до протестів у Франції ставлюся досить скептично.

— Тобто, те що відбувається сьогодні на вулицях Франції — бунт, а не революція?

— Так. Це класичний, безглуздий нещадний бунт. У нього немає перспективних цілей. У своєму засновку він має просто незадоволення станом поточної ситуації і діями політичної еліти Франції.

— Один з лідерів руху «жовтих жилетів» не працює і отримує соціальні виплати від держави. Свій спосіб життя він аргументує відсутністю у його населеному пункті роботи, яка б відповідала його фаху. У той же час, він не хоче ні, шукати іншу роботу, ні змінювати професію. Він отримує соціальні виплати і його все влаштовує. Чи не сприяють «жовті жилети» популяризації дармоїдства?

— Я так не думаю. Франція є соціально патерналістською країно, тому подібний стиль життя є одним з варіантів норм. У першу чергу, я маю на увазі соціальний патерналізм, а не рантьє. Рантьє — це особи, які живуть за рахунок доходів від акцій, або банківських відсотків. Тому, життя на пенсію, або гранти у Франції є розповсюдженою практикою.

— Але чому дієздатна людина, яка може працювати, живе на фінансову допомогу від держави?

— Тоді, що ви скажете про письменника, який пише книгу, філософа, що творить трактат, або художника, що малює картину? Вони також живуть на гранти. Невже ці люди є неправильними, або ненормальними? Можливо той, кого ви мали на увазі, також виконує соціально корисну роботу.

— У Франції виходили люди з прапорами ДНР. Чи не здається Вам, що захапущі руки Кремля вже дісталися і до Європи?

— Коли починаються протести, то у них брати участь можуть і росіяни. Питання в тому, наскільки є організованим цей вплив. Ви мене запитали про російську участь. Але я поставлю питання інакше: «Чому у протестах в Парижі нема українців?». Чому на ток-шоу вітчизняних каналів не обговорюють ситуацію у Франції? Чому ми дискутуємо про інші речі? Ми б цілком, могли б дивитися на події в Парижі як на європейське продовження Майдану. Замість того, щоб акцентувати увагу на російському впливові, ми б мали зосередитися на осмисленні французьких протестів. Ми, нарешті, повинні навчитися ширше дивитися на ситуацію і відмовитися від вибірковості.