Євробачення: чи дамо вбивцям шанс?

Учора (20 березня) голова СБУ Василь Грицак заявив, що всі документи щодо заборони на в"їзд Юлії Самойловій вже підготовлено. Яким буде остаточне рішення — невідомо. Саме тут і потрібний нестандартний підхід. Нестандартний в першу чергу для Кремля. Ми не повинні дарувати йому таку можливість — «підставити» Україну!

Євробачення: чи дамо вбивцям шанс?

Досвідчений, холоднокровний вбивця-снайпер не одразу вбиває свою жертву. Головне для нього — позбавити її можливості самостійно пересуватися, зробити з неї таку собі «наживку». І коли на допомогу пораненому кинуться його побратими, ось тут снайпер і влаштує справжню «м"ясорубку», не залишаючи в живих вже нікого.

Саме таку тактику часто використовують кремлівські вбивці щодо України й на здавалося б абсолютно мирних теренах — популярному європейському пісенному конкурсі. Але цього разу «жертву-наживку» вони визначили зі своїх, а битимуть по тих, хто на ідейно-світоглядному рівні аж ніяк не є її побратимом. Отже, в ролі «наживки» — Юлія Самойлова, дівчина з обмеженими можливостями, яка співала в окупованому Криму та постила різну імперсько-шовіністичну ахінею в соціальних мережах.

Враховуючи той факт, що представники російської «еліти» з показним презирством і відразою ставляться до інвалідів, які прагнуть у чомусь досягнути успіху, а надто — в святая-святих — шоу бізнесі (згадаймо «Минуту славы», де «властители дум» Володимир Позер і Рената Литвинова публічно принижували конкурсанта, який, не маючи однієї ноги, насмілився вийти на сцену і цим самим «порушити» рівність всіх учасників конкурсу) то вибором Юлії Самойлової кремлівські ляльководи вбивають двох зайців:

1. Підставляють під удар (враховуючи «політичні погляди» співачки та реакцію на це України) дівчину, яку, за логікою російських керманичів, абсолютно не шкода ні як людину, ні як можливу зірку поп-культури. Адже інваліди на російській сцені, як і в житті, не затримуються надовго, бо своїм виглядом змушують побачити інші суспільні проблеми, значно більші й глибші, ніж тупе очікування щоденного «хліба й видовищ», притаманного сучасним росіянам. Отже, людська втрата через морально травмовану особистість як для шоу-бізнесу, так і для них — мінімальна.

2. Дівчина-інвалід, голову якої накачали аморальними імперсько-патріотичними гаслами, найкраще підходить на роль жертви, яка, мовляв, пересилюючи тяжкий недуг, хоче нести мистецтво людям, а «зла хунта» не пускає її на конкурс чи протидіє іншим чином. Уявіть на цьому тлі реакцію Заходу! Не забуваймо, силами нашої влади там знають, що в нас не війна, а АТО, тобто громадянський конфлікт всередині країни, Росія для них — такий самий миротворець як Німеччина й Франція. І ось конкурс (цілком мирна гуманітарна акція!), а Україна й тут намагається показати «обличчя фашизму» й обмежити в правах нещасну дівчину-посланця миру з сусідньої Росії! Уявляєте, скільки світових правозахисних та інших міжнародних організацій кинуться захищати «жертву»? Як це подаватимуть світові ЗМІ? Як Росія «тролитиме» нас і цивілізований світ, який висловлюватиме глибоке занепокоєння, а від нього вимагатимуть влаштувати справжню обструкцію Україні «за знущання над людяністю»?

Не забуваймо: постійні недомовки нашої влади, її небажання офіційно назвати війну війною та намагання торгувати втемну з окупантами створили таку «картинку», в тому числі й юридичну, для Заходу, що будь-яке обмеження участі Юлії Самойлової на конкурсі Євробачення там сприйматиметься виключно як невідповідність України цивілізаційним стандартам, як її ментальна незрілість до того, щоб стати повноправним членом європейської спільноти.

Учора, 20 березня, голова СБУ Василь Грицак заявив, що всі документи щодо заборони на в"їзд Самойловій вже підготовлено. Яким буде остаточне рішення — невідомо. Саме тут і потрібне нестандартне рішення. Нестандартне в першу чергу для Кремля. Ми не повинні дарувати йому таку можливість — «підставити» Україну!

Єдиний правильний вихід з такої нештатної ситуації — перетворити «жертву» на героя. Не треба забороняти в"їзд Самойловій чи влаштовувати їй обструкції по-приїзді в Україну. Навпаки — ми маємо зустріти її так, як зустрічала б конкурсанта з обмеженими можливостями цивілізована європейська держава: з повагою, увагою і… політичним співчуттям. Ця нещасна дівчина, яка відважно бореться з хворобою і прагне досягти висот має відчути різницю в ставленні до себе й інших людей в Росії й Україні, побачити, що це країна добрих, щирих, благородних і великодушних людей, які здатні зрозуміти й пробачити того, хто тільки-но вийшов з платонівської печери неосвічених дикунів на білий світ, несучи з собою всі гріхи темного, зазомбованого псевдо-імперською пропагандою суспільства. Своїм ставленням до неї ми маємо розплющити їй очі на світ і показати, що підлість, підступність і ненависть, породжені темною печерою, не здатні перемогти Любові, яку обирає Україна.

Саме так ми не дамо втягнути себе в підлу кремлівську провокацію, а в цивілізаційному плані витримаємо спокусу російського диявола й не діятимемо його методами, хоч як би не хотілось на зло відповісти злом.

Повірте, це не лише вбереже нас від пропагандистської снайперської кулі кремлівських вбивць, а й зробить нас більш сильними, більш зрілими, більш готовими до нових випробувань в боротьбі за своє гідне місце серед цивілізованих країн світу.