Сергій Дацюк: установки Макрона є суперечливими

Дати європейській цивілізації друге дихання і взяти долю в свої руки. Це одні з чисельних тез промови Емманюеля Макрона, з якою він виступив у Єлисейському палаці після саміту G7. Крізь весь виступ президента Франції червоною ниткою проходила критика існуючого світового порядку. Про що могла б свідчити така доволі смілива заява, i-ua.tv поцікавився у філософа Сергія Дацюка.

— Які Ваші враження від промови Емманюеля Макрона?

— Президент Франції говорив про стратегії. Першу, яку теоретично можна задіяти — це опір змінам. Але вона означає шлях в нікуди. Зміни все одно відбудуться незалежно від бажань і Макрона, і самих французів. Опір не матиме жодного сенсу. Зміни лише знесуть тих, хто їм протидіятиме. Друга стратегія передбачає пристосування. Але і вона не виглядає ні привабливо, ні оптимістично. Пристосування, за словами Макрона, означає пасти задніх.

Наступна стратегія, відповідно до логіки традицій німецької і французької філософії, передбачає ініціювання змін. Однак Емманюель Макрон у своїй промові сказав про інше. Про вплив Франції з позиції рівноваги. Тобто, коли зміни відбуватимуться деінде, Франція не повинна займатися пасивним спостереженням. Навпаки, вона має втрутитися, щоб забезпечити рівновагу в Європі. Зверніть увагу, Макрон говорив не про зміни, а про вплив на них, і це — важливий момент. Зараз я хочу зацитувати ось ці його слова.

«Я вважаю, що мета Франції відповідно до необхідності теперішнього часу полягає в тому, щоб вплинути на світовий порядок з наявними у неї на руках картами, не поступатися року, а спробувати побудувати новий порядок, в якому знайшлося б місце не тільки для нас, але і для наших цінностей і ключових інтересів».

Тобто, Макрон не говорить про створення нового порядку, а швидше про вбудування в існуючий, де б знайшлося місце для французьких цінностей, які мають залишитися незмінними. Ось тут і виникає проблема.

— Проблема чого?

— Суперечностей. Тобто, якщо з’являється новий порядок, ви вже не можете зберегти старі цінності. Принаймні, частина із них стануть неактуальними. Нащо, нести баласт в майбутнє? Макрон не назвав у своїй промові цінності, від яких відмовлятиметься Франція. Навпаки, він виступає за просування трендів епох Відродження і Просвітництва. І це — принципова помилка Макрона.

— У чому полягає помилка?

— Бо новий порядок — це, в тому числі, і глобальне ціннісне переосмислення. Воно має торкнутися установок, на яких побудована уся Європа. Вони родом з християнства, епох Відродження та Просвітництва і теорії ліберальної демократії. Людство перебуває у стані світової кризи. Щоб з неї вийти, потрібно знайти, звідки хибні установки. Вони можуть сховатися будь-де: у християнстві, у цінностях епох Відродження та Просвітництва, або в ліберальній демократії. А ось, якщо Макрон збираються вводити обмеження, але при цьому зберегти цінності минулого, у мене виникає питання: «Ви що збираєтеся робити взагалі?». З цього приводу Макрон заявив про намір зберегти рівновагу. Але між чим і чим? З одного боку, між мінливим світом, а з іншого — між цінностями епох Відродження та Просвітництва. А це — дуже погана стратегія.

— Юрій Буздуган казав, що мета Франції — зберегти рівновагу між Китаєм і США.

— Так в цьому і полягає проблема. У них немає власного бачення світового порядку. Ні в Макрона, ні у Франції, ні навіть в Європи. Публічним світовим порядком володіють США. Не публічний є у Китаю. Ми про нього можемо здогадуватися, судячи із спроб Піднебесної вийти на перші місця у світі за рівнем розвитку технологій та її спроб максимально розповсюдити свою мову.

— А в Росії світовий порядок є?

— Вона світового порядку не пропонує, але руйнує вже існуючі. Тобто, фактично діє і на боці Китаю, і на боці США. Сполучені Штати та Піднебесна навіть отримують деякі визиски від такої поведінки Кремля. А ось сама Росія залишається з порожніми руками. Вона буде змушена вбудовуватися у один з двох існуючих світових порядків: американський, або китайський. Щоправда, подібну установку відстоює і сама Європа. Але вона робить це пасивно, на відміну від агресивної Росії. Європа говорить: «Ми обережно зберігатимемо спокій, базуватимемося на своїх старих цінностях Відродження і Просвітництва, але будемо намагатися балансувати між Китаєм і США».

Квінтесенцією всього виступу Макрона стала ось ця фраза. Вдумайтеся у неї у важно: «Потрібно міняти речі, не піддаючись навколишнього порядку, повернути наші справжні цінності». Тобто, Макрон пропонує з одного боку міняти речі, а з іншого не піддаватися оточуючому порядку, а потім повернути істинні цінності. Це є квінтесенція і суперечливого мислення Макрона, і власне, європейської еліти взагалі. Бо не піддаватися порядку і повернути цінності — шлях до архаїзації. Змінювати речі і не піддаватися порядку неможливо. Якщо ви не піддаєтесь навіть власному порядку, то як ви тоді змінюватимете речі.

У фразі, яку я зацитував, живе три абсолютно суперечливих установки. І їх неможливо виконати водночас. На своїй сторінці на «Facebook» я написав пост, де розкритикував Макрона за його непослідовність. На жаль, його установки є суперечливими і не працюють.

— Що саме не працює?

— Людина, її права та гуманізм… Це все — помилкові установки, які далі глухого кута нікуди не заведуть. По-перше, людини вже давно немає. Її з’їла соціальність. В ООН говорять не про людей, а про нації. Там сильніші народи вирішують свої проблеми за рахунок слабших. Максиму де існує людина — це на сторінках різноманітних декларацій. Прав людини також немає. Варто відбутися революції, як у першу чергу, постраждають саме вони. Ними пожертвують заради досягнення потрібних цілей. На першому місці будуть права вселюдства. За ними — великих цивілізацій. А ось права людини будуть упослідженими.

Зараз активно страждає гуманізм. Світ збагатився новими трендами, такими як штучний інтелект та роботизація. Усе це, навіть захист природи, суттєво обмежує гуманізм. Зокрема, у екосистемі є поступки гуманізму на користь природі. Єдності з природою, на користь прав минулих і майбутніх поколінь заради, зокрема, цивілізації та людство в цілому.

Крім того, вселюдство може хотіти деяких негуманних речей. Наприклад, вести експансію за межами планети, втрачаючи людські життя. Але це — межі людства, які потребують обмеження гуманізм заради розширення горизонтів можливостей.

Та повернімося до нашого Макрона. У нього відсутня навіть стратегія ризику. На що він робить ставку? На екологію, освіту, соціальну сферу, охорону здоров’я. Чому ці ставки програшні? Вони затратні. Постає питання: «Де взяти гроші на їх реалізацію?» Підкажу: заробити їх з інноваційних сфер. Я маю на увазі: 3D-принтинг, орбітальну економіку, транспорт, сервіс, сонячну енергетику, і навіть колонізацію Місяцю і Марсу. Це все для людства відкриває нові можливості для розвитку і заробітку. А ось те, що назвав Макрон, навпаки є переліком для витрачання. Це зовсім інші

Крім того, установка на стримання рівноваги не сприяють перетворенням взагалі. З позиції стримання і рівноваги ви не можете створювати новий порядок. Більше того, потрібно переосмислити установки Відродження і Просвітництва. Бо Відродження, даруйте за тавтологію, передбачає відродження культурних цінностей Давньогрецької і Римської цивілізацій.

— Але чи не надто вони старі для реалій ХХІ сторіччя?

— Від початку Просвітництво передбачало поширення та популяризацію знань, здобутих елітою. Зараз це вже не актуально. Світ міцно охопили Інтернет, соціальні мережі та телебачення. Знання, які навіть не встигли народитися, одразу стають доступними кожному охочу. Відповідно, нинішня епоха не потребує установок просвітництва. Натомість, їй вкрай потрібні стратегічні комунікації. Тобто, роздуми про перспективи. І це — принципово інша установка. У цьому сенсі, слова Макрона виглядають архаїзацією. Якщо навіть не гірше — анахронізмом. Ми повертаємося у минуле.

Так само, помилкою стратегією є спроби Європи стримувати рівноваги. Вона лише приведе її до депресії і деградації. Не пропонуючи новий порядок, оновлення своєї конституції і нові підходи до соціального влаштування, соціалізації винаходів, на кшталт роботизації, штучного інтелекту та інших інновацій, Макрон вдався до пустопорожніх балачок.

- А що робить Україна?

— Ми запропонували інноваційну конституцію і намагаємося перебудувати виконавчу структуру, щоб розмежувати функціонування і розвиток. А це вже спроба запустити інновації. Щоправда, нам поки запропонувати нічого, але це крок у напрямку нового світового порядку. Така позиція виглядає сильнішою, ніж ту, що озвучив Макрон.