У Дніпрі День захисника України відсвяткували ходою ветеранів та АТОшним концертом

Вранці, 14 жовтня, на Алею Пам’яті прийшли ветерани війни з Росією та патріотично налаштовані мешканці Дніпра. Саме тут почалися урочистості, присвячені Покрові та Дню захисника України. Усього біля меморіалу зібралося близько тисячі осіб. Чимало патріотів тримали в руках квіти і прапори.

Священики Православної Церкви України помолилися за здоров’я хлопців та дівчат, які боронять Україну на «нулях» та душі спочилих Героїв.

— Поздоровляю усіх вас з великим святом Покрови Божої Матері, — говорить єпископ Дніпровський та Криворізький Симеон (Зінкевич). На богослужіннях у храмах, люди моляться за Україну, її захисників та її народ. Кожного дня ми просимо у Бога, щоб Україна була вільною державою і більше ніколи не знаходилася в рабстві. Свято, яке прийшло до нас ще з козацьких часів (14 жовтня вважається днем козацтва — ред.), набуло нової чинності. Тепер воно присвячене ще й нашим захисникам. Це ті, хто віддав за Україну найдорожче — своє життя. Ми несемо їм повагу і честь як Героям України. Але в свою чергу, ми бажаємо многая літа тим, хто захищає Україну. Кажуть: «Любити — це оберігати». Ось ми любимо і оберігаємо нашу соборну і незалежну Україну.

Дніпровці вшанували пам’ять полеглих хвилиною мовчання і поклали квіти біля світлин загиблих Героїв.

Ветерани та волонтери вишукувалися в колону і рушили від Алеї пам’яті до історичного музею імені Дмитра Яворницького. Військовий оркестр виконував козацький марш та «Зродилися великої години». Учасники ходи скандували Слава Україні — Героям слава! та Слава нації с смерть ворогам!"

Біля музею АТО на них очікували святкові заходи. Із 11:00 до 13:00 дніпровці могли дивитися концерт «Пісні, народжені в АТО». Його відкрив виступ волонтерського хору. Учасники співочого колективу виконали державний гімн України та упівську пісню «Ой у лузі червона калина».

Дніпровці мали нагоду посмакувати стравами польової кухні. У біленькі, одноразові тарілки волонтери накладали гречку з тушонкою, кілька шматочків сала та пів помідору. У ролі напою пропонували чорний солодкий чай, а закуски — хліб.

На останній світлині малеча пестить хаскі. До речі, красунчик належить одному з учасників ветеранської ходи. Війна з Московією триває шостий рік, але чимало українців дивляться на неї крізь рожеві окуляри наївного невігластва. Ціннісні координати цих людей можна звести до кількох фраз: «Пачєму нєльзя дагаваріться? Ми нє панімаєм, за што ані ваюют. Навєрнає, пашлі зарабативать дєньгі? Да і ваабщє ми усталі ат вайни».

Але чи з’явився б цей милий сюжет для фото, якби хлопці та дівчата з «нулів» не тримали мирне небо над Україною? Вони ризикують своїм життям, щоб діти зі світлини могли ходити нормальним життям. Ходити до школи, любити батьків, та чухати великому песику його волохаті боки. Наші захисники обміняли свою безпеку на спокіій решти України. Заплатили своїм здоров’ям за те, щоб вона не знала голосу тяжкої арти. Вони не пускають війну далі лінії фронту. Завдяки їх хоробрості, ось цей красень хаскі не почує гучний вибух і не втратить свій собачий слух.