Святослав Стеценко: Українці мають розуміти, що тривалий час буде дуже важко

Світ знаходиться у процесі протистояння між Західною цивілізацією та Московією. Кожна зі сторін представляє різні цінності та моделі геополітики. Росія — традиційну, яка акцентує увагу на військовій могутності та захоплені чужих території. Західні держави — новітню модель. Вони віддають перевагу зовсім іншим аспектам — економічній та технологічній силі. Про це можна почитати у статті експерта «Майдану закордонних справ» Юрія Смелянського «Геополітика: підводні камені економічної вигоди».

Але як у часи протистояння між Росією та Заходом діяти Україні? Не варто забувати, що європейські держави прагнуть економічної вигоди. Заради її досягнення вони можуть піти на угоду з Росією та побудувати з нею мир, дружбу та рожеву жуйку. Як діяти Україні, аби не стати заручницею обох сторін? Відповіді на ці питання i-ua.tv шукатимемо в наших експертів, розгорнувши дискусію на основі статті Юрія Смелянського. Для початку ми поспілкувалися з полковником запасу Святославом Стеценком. Нижче — наші питання і його відповіді.

- Що потрібно зробити Україні, щоб вона не стала жертвою консенсусу геополітичних інтересів Росії та Заходу? Як нам вести нормальну гру на користь власних інтересів?

— Україні спочатку потрібно мати достатньо велику внутрішню консолідацію. Ми маємо об’єднатися навколо розуміння, що тривалий час нам буде дуже важко.

- Цікава думка.

— Щоб вести самостійну гру, нам потрібно бути незалежними в обороні країни від її потенційних загроз. Насамперед, я маю на увазі Російську Федерацію. Поки Україна критично залежатиме від постачання енергоресурсів від Московії, вона ніколи не зможе вести власну гру. Відповідно, не матиме ні політичної, ні економічної незалежності. Енергоносії для Російської Федерації — це не лише прибутки, але й один із найважливіших її геостратегічних важелів.

Щоб позбутися від російської залежності, Україні доведеться перейти на інші ринки і купувати енергоносії за вищими цінами. Крім того, необхідно модернізувати виробництво і комунальне господарство. Аби воно стало менше енергозалежне і, відповідно, більше енергоефективне, у нього доведеться вкласти чималі кошти. Без вище перелічених заходів ні про яку незалежну гру не може йти мови. Це по-перше. По-друге, слід розуміти, що ми не матимемо підтримки від частини європейських еліт.

- Ви маєте на увазі Німеччину?

— І Німеччину, і Францію і всіх, хто перебуває на газовій голці Росії. Сюди входять і держави, для яких російський внутрішній ринок має критично важливе значення. Усі вони не допомагатимуть нам у становленні нашої енергонезалежності, бо це — не в їхніх інтересах. Тому, потрібно шукати інших зовнішньополітичних партнерів. Але тут є одне важливе «але». Ці держави нам повинні не давати гроші, а бути геополітично зацікавленими у могутній, у військовому відношенні, Україні.

На сьогоднішній день, із сильних світових гравців це — США та Велика Британія. Я з великою повагою ставлюся до балтійських та скандинавських країн, але поки вони мають можливість нам допомогти лише навчанням та консультаціями.

- Тобто, нам потрібно свою зовнішню політику зосередити навколо США?

— Це — найбільша перспектива. Я б також порадив працювати з Китаєм, а також країнами Африки та Латинської Америки.

- До речі, в Китаю є територіальні претензії до Росії.

— Так, але варто розуміти, що легко не буде. Усі політичні обіцянки, на кшталт, зменшення комуналки і допомоги всім заробляти більше грошей, до добра не призведуть. Слід чітко та щиро сказати: «Панове, якщо ми прагнемо незалежності, не бажаємо мати статус колонії, або напівколонії Москви та не хочемо розпастися на кілька князівств, які перебуватимуть під контролем зовнішніх гравців, мусимо напружуватися і більше працювати». Але тут є важлива перешкода. В України немає ресурсів, щоб одночасно переходити на якісно інший рівень розвитку і одночасно годувати паразитів.

— Хто такі паразити?

— Насамперед, наш потужний олігархат. Але я говорю не тільки про п’ять топ-гравців, але і про місцевих князьків, які використовують суспільне майно через політичну владу для власного збагачення. Також до паразитів можна віднести роздутий чиновницький апарат. Безперечно, серед чиновників знайдеться чимало чесних людей та професіоналів, але значна їх частина сидить на потоках, або обслуговує корумповану верхівку. До того ж, вони дуже часто виконують відверто шкідливі функції. Саме тому, суспільний устрій треба змінити. Але для виконання цього завдання кричущо необхідною є політична воля. Впоратися з ним зможе лише сила, здатна піти на зарубу з внутрішніми паразитами. На жаль, у нас такої поки немає.

- Але ця політична сила повинна казати народові правду. Розповідати, про складність ситуації і необхідність покладатися лише на себе. Утім чимала частина суспільства купується на гасла у стилі: «покращення життя вже сьогодні», звертання до народу: «любі мої» та серіал про хлопчика не велосипеді. Враховуючи існуючі тенденції, політична сила, про яку ви казали, може виявитися не у смаку наших громадян. Їм не подобається, коли розповідають гірку правду. Натомість, вони надають перевагу солодким і дуже часто брехливим обіцянкам.

— Звичайно, це — так. Я би радив розрізняти активну частину громадян від просто виборців. Якби комусь вдалося об’єднати хоча б 1,5 — 2% активного населення, це б була достатня демонстрація сили, за якою би пішла електоральна більшість. Саме так! Електоральна більшість потребує сили. Тільки вона повинна бути організаційною, а ще — мати гасла і, найголовніше — об’єднавчу мету.

Звісно, у нас всередині країни достатньо природних і штучних розбіжностей. Серед них — мова і віра. Однак потрібно визнати, що це є хоч і важливим, але не головним. Наразі, головною є свобода людей, яка дасть поштовх і для підприємництва, і для самореалізації, і для нарощення ресурсів. Треба слідувати за принципом: «живи, як вважаєш за потрібне, але не заважай іншим». Звісно, Україна має великий ризик. Але у ситуацій, в якій ми знаходимося зараз, іншого шляху виходу не дано.