Сергій Медвідь: У кращому випадку, зараз панують цінності «95-го кварталу»
Біда у тому, що наші люди лукавлять. Ті, хто заявляють про прихильність до Зеленського підтримують не його. Вони просто не можуть повірити у свою помилку і сподіваються на казочки.
Верховна Рада на найближчій сесії планує ухвалити закони про продаж землі. Наскільки це морально і відповідає Конституції? З цими питаннями i-ua.tv звернувся до кандидата сільськогосподарських наук Сергія Медвідя.
- Джерелом права і Конституції, зокрема, є мораль. Чи не здається Вам, що продаж землі — це порушення не лише Конституції, але і принципів моралі?
— Продаж землі є злочином, і це — факт. Нинішня влада прийшла за допомогою методів ошуканства, щоб розвалити Україну. Але якщо ви вже згадали про Конституцію, то в умовах прийняття закону про продаж землі її не існує.
- Чому?
— Теоретично, щоб її змінити потрібно назбирати 300 голосів, чи провести референдум. Але на практиці виходить інше. Законом про продаж землі можна перекреслити основні засади Конституції. Ми отримаємо несоціальну країну, а надра та земля більше не належатимуть народу. Далі — ще гірше. Про безкоштовну медицину та задоволення соціальних потреб українців можна буде забути взагалі. Кошти від оренди землі та надр йтимуть не до державного бюджету України, а в кишені їх нових власників. Тобто, прийняттям цього закону ми не лише порушуємо Конституцію, а її нівелюємо.
- Звісно, можна знайти 300 голосів для конституційних змін, але ж мораль не перепишеш. Виходить, що люди, які ухвалять ці зміни продемонструють свою аморальність.
— Про яку мораль цих людей може йти мова?
- Ну як ж? Вони — слуги народу. Вони ледь не присягалися дослухатися до думки громадськості.
— Ми вже знаємо, що їх спеціально набрали, аби вони не думали про свої вчинки. Їх взяли, щоб створити машину для голосування. Нові хлопчики і дівчата — абсолютно безвідповідальні. Для них така радість посидіти у високих кабінетах. Бо за інших умов «слуги» до парламенту б не потрапили. І вони це дуже добре усвідомлюють. Щоб бути обраним потрібно пройти непростий шлях. І це точно не шлях весільного ведучого, чи моделі.
Якщо політик відповідальний, незалежно від своєї партійної орієнтації, він дбає про свою репутацію. А про що дбають слуги? Вони чудово усвідомлюють свою тимчасовість. Давайте навіть візьмемо Володимира Зеленського. Усі ж пам’ятають, як він обіцяв піти тільки на один строк. Але це — також неправильно. Виходить, йому байдуже, якою він залишить Україну. То про яку мораль може йти мова? А взагалі-то у нас відбулася переоцінка цінностей. І вона поглиблюється. У кращому випадку, зараз панують цінності «95-го кварталу».
Біда у тому, що наші люди лукавлять. Ті, хто заявляють про прихильність до Зеленського підтримують не його. Вони просто не можуть повірити у свою помилку і сподіваються на казочки. Усе ще думають, що Зеленський виправиться і продемонструє стрибок реформ. Але вони обманюють себе, бо не хочуть визнавати власну помилку. Наші люди стали заручниками українського національного характеру. Ми вперті, і схильні доводити свою правоту навіть там, де її немає. Замість того, щоб признати свої помилки і рухатися до чогось кращого. І це — наша проблема.
