Сергій Дацюк: Одним карантином пандемію не зупинити
І те, що він дозволить її сповільнити, звучить дуже сумнівно.
Уже два тижні Україна живе в умовах карантину. Так влада вирішила побороти поширення пандемії коронавірусу. Люди панічно скуповують крупи у супермаркетах, а на полицях з борошном часто можна знайти повний нуль. Допитатися медичних масок в аптеках майже неможливо. Вони стоять у рядку дефіциту разом із дезінфікуючим спреєм для рук. А поки, з волі ЗЕвлади маски нашого виробництва носять іноземці, українці змушені розгрібати ситуацію самі. Голка + нитка + тканина + марля + терпіння та труд — і вуаля. Маска готова.
Але чи виправдані міри карантину? Поки чимало українців відправили додому за свій рахунок, ЗЕдепутати закинули ідею з VIP-палатами. Чи виправданий карантин? Допомогти розібратися із цим питанням i-ua.tv попросив наших постійних експертів. Ми почали із розмови з філософом Сергієм Дацюком.
— Що доречніше: застосувати карантинні заходи, щоб уникнути розповсюдження пандемії, чи відмовитися від них, заради стабілізації економічної ситуації?
—Тут можна було йти двома шляхами. Перший — запросити фахівців, експертів, стратегічних консультантів і спробувати випрацювати політику. Другий — переконатися на власному і світовому досвіді, що це не працює. Доволі жорсткий карантин діє у Франції, Іспанії та Італії, але він не дає результатів. Сенс карантину полягає в тому, щоб…
— Не заразилося більше людей?
— Італія та Іспанія демонструють, що люди все одно заражаються. У Німеччині працює потужна медична система. Тому, ця країна пішла на не особливо жорсткий карантин. Її медицина просто здатна ефективно лікувати людей. Там є умови для тестування. І це — діє. А ось винятково карантин — ні.
Умовно кажучи, якщо ви включаєте режим карантину, але у вас немає тестів, апаратів штучної вентиляції легень та можливості лікувати людей на стаціонарі, то самі по собі такі заходи до зменшення захворювань не призведуть. Люди все одно спілкуватимуться між собою, бо такою є їхня сутність. Одним карантином пандемію не зупинити. І те, що він дозволить її сповільнити, звучить дуже сумнівно. Звісно, за умови низької щільності населення, як наприклад, в Росії, можна очікувати на досить низьку смертність. І поки що Росія демонструє таку статистику. У цій країні кількість померлих нижча, ніж у Німеччині. Тим не менш Росія, також знаходиться у стані пандемії. Ми вже не змогли скористатися знаннями інших країн, тому мали б проаналізувати їх досвід. Але де цей аналіз?
— Його немає.
— Опозиційні фракції намагаються його надати, а ось влада уперто мовчить. Вона не виставила, а ні статистики по країнах, уражених короновіросом, а ні аналізу дієвих, або безрезультатних сценаріїв. Нічого немає. Повний нуль. Ось у цьому полягає проблема, а не в карантині. Можна б було на ньому посидіти, якби ми знали, наскільки він спрацює і до яких призведе результатів. Але у влади немає ніяких розрахунків. Звісно, можливо вони є, але ми про них нічого не знаємо. Ми не контролюємо ситуацію. Можливо, ми готові сидіти на карантині далі, але що з того?
Ви пам’ятаєте як починалася ця ситуації в Китаї? Все дуже просто. Там будували лікарні. А ми на карантині вже сидимо другий тиждень. У нас що, відкриваються нові лікарні? У нас завозиться обладнання? Ми готуємося до піку епідемії? Нічого з цього немає. Така підготовка мені, принаймні, невідома. Якби вона йшла, про це б кричали всі телеканали. Але вони мовчать, тому підготовка не йде. Чим зараз займається уряд? Він що теж на карантині? Якщо це так, то все погано.
— Чи є зараз загрози для економіки?
— Так, вони є. Але їх причина не карантин, а пандемія. І вона виступає не стільки внутрішньою загрозою, хоча бізнес має чималі збитки, скільки зовнішньою. Ми втрачаємо ринки закордоном, а наше велике підприємництво йде на дно. Відтак, немає надходжень до бюджету, а на одному сільському господарстві витягнути ситуацію не вдасться. Середнього бізнесу у нас немає, а дрібний — на межі виживання.
Ми опиняємося у ситуації доволі довгої стагнації. Всі про це здогадуються. Найбільша загроза, це — голод. Тут треба виходити з кількох речей. Повоювати, щоб відбулася посівна, і люди посадили картоплю. Другий момент — втримати від колапсу інфраструктуру: транспортну, життєзабезпечення, електрифікації, водну, каналізацію, і так далі. Про розвиток і інвестиції та зростання економіки не йдеться. На найбільші два — три роки наше завдання — виживання.
— Чи в таких умовах може змінитися система суспільних відносин?
— Це вже відбулося. Для того, щоб змінити структуру економіки, управління і політики, потрібні суб’єктивні дії. Умовно кажучи, щоб хтось це зробив. А структура соціальних відносин змінилася вже.
— Як вона змінилася?
— Це велике питання. По-перше, ми знаходимося в ситуації масової істерії, коли йде розпад комунікацій. Наприклад, візьмемо просту річ — порядок дій у ситуації карантину. Донести ці факти до людей стало неможливим. Вони не просто налякані, а паралізовані страхом. Такий стан відключає мозок значної кількості наших громадян. Вони не здатні сприймати, а ні факти, а ні їх аналіз. І я це бачу на своїх блогах. Це — перша проблема.
Друга проблема — ми отримали паніку в економічній ситуації. Йдеться про закупівлі великої кількості продуктів, які виснажують і так погано працюючу, в умовах карантину, торгівельну систему. Панічні рішення в управлінні та бізнесі, панічна атака на президента і уряд, не кажучи вже про, те, що наші депутати сидять дома взагалі. Паніка діє, і ніхто не знає, як з неї вибратися. Перш за все, потрібно зняти масову істерію на телебаченні. Але хто ж дасть це зробити?
