Юрій Буздуган: Cуспільство має перебрати деякі функції держави

Україна вступила у часи боротьби з коронавірусом. Влада запровадила карантин, зупинила міжміські сполучення, а в громадський транспорт деяких міст пускають тільки по спецпропускам. Наскільки ефективними є такі серйозні заходи? Про це i-ua.tv поспілкувався з експертом з питань індустріалізації Юрієм Буздуганом.

— Що доречніше: застосувати карантинні заходи, щоб уникнути розповсюдження пандемії, чи відмовитися від них, заради стабілізації економічної ситуації?

— На першому місці мають бути інтереси українців. А ось тепер питання, що важливіше для них: «Сидіти вдома і нічого не робити без гарантії не підчепити вірус, чи піти працювати з шансами захворіти?». Наскільки я розумію ситуацію, Україні пандемії не уникнути. Як сказав мені знайомий лікар: «Хто має схильність, захворіє все одно». Існуючі заходи спрямовані на розтягнення кількості недужих у часі. Обладнання, яке має Україна для боротьби з піком кризи, недостатньо. На мій погляд, ці заходи мають бути обов’язково. Однак тільки ті, які вживаються зараз, є неефективними. Влада лише робить вигляд вирішення проблем, замість того, щоб з ними боротися.

— Це симуляція?

— Так, ми живемо в епоху інформаційних симулякрів. І епідемія, і боротьба з нею, значною мірою, симулякр також. Ось вам найяскравіший приклад: скільки минуло часу від зникнення масок в аптеках?

— Багато.

— Що уряд зробив для вирішення цієї проблеми? Минуло півтора — два тижні, але масок як не було так і немає. Тому, дії уряду всі вважають неефективними. У нас зроблена ставка на поліцейські заходи. Я не бачу інших. Тому, дії мають вживатися, але не тільки такі і не стільки такі.

— Чи встоїть наша економіка?

— Вона працює, але це робить підпільно. У мене дружина потрапила в лікарню. Їздив до неї громадським транспортом, його зупинили. Потім взяв свою автівку і спробував її поставити у шиномонтажі. На перший день не знайшов жодного працюючого! На другий виявилося, що вони працюють, але роблять це пошепки. На третій день взялися за роботу всі шиномонтажі, які я бачив.

Тобто, влада намагається створити поліцейську державу, але на це не здатна. Її ніхто не слухає, а якщо і слухає, робить все по-своєму. До дій уряду підірвалася довіра. З одного боку, вони неефективні і на боротьбу з епідемією не спрямовані. З іншого боку, немає реальної системи контролю за виконанням владних рішень. Схоже, що українці будуть турбуватися про себе самі. І це мабуть, найголовніше, що чекає на нас. Ми будемо самоорганізовуватися для вирішення своїх потреб.

— Чи можуть за таких умов змінитися соціальні відносини?

— Вони стрімко змінюватимуться. Українське суспільство візьме на себе функції, які виконує держава. Як вирішують проблеми з масками?

— Шиють самі.

— Якби ж то. У Славутичі зібралося декілька жіночок і взялися їх шити безкоштовно. Тільки попросили матеріали. На їх прохання відгукнулися люди, які надали тканину та марлю. Таким чином, без допомоги уряду українці самі зорганізувалися для вирішення своєї потреби. І це — на примітивному рівні. Зараз така організація набере значно серйозніших масштабів. Наступає час анархізму у стилі: «Обійдемося без держави». Але зрозуміло, що без держави обійтися не можна. Та враховуючи, її поліцейську політику, фактичну бездіяльність до потреб людей, і навіть нездатність до контролю власних рішень, провокується цікава ситуація. Державу змістить суспільство. За великим рахунком, для України це добре. Це означатиме вихід українського громадянського суспільства на рівень вищої якості і зрештою, народження нової держави.