Юрій Буздуган: Білорусь для України не просто сусід

Вона завжди має бути союзником України і це — за будь-яких обставин.

Наприкінці липня, у Білорусі затримали 33 бойовики з російської приватної компанії «Вагнер». За даними ЗМІ, ці люди проливали кров українців на Донбасі. Звісно, без благословення лідера Білорусі Олександра Лукашенка, ніякої затримки російських терористів не було б. А як до президента Білорусі після цього мають ставитися українці? Звісно — взяття «вагнерівців» — це круто. Та не варто забувати, що Білорусь вважається державою-сателітом Росії. Зокрема, українським військовим їздити до цієї країни забороняється, як і до держави-агресори.

— Як українцям треба ставитися до Олександра Лукашенка? Як до авторитарного лідера сусідньої держави, чи друга?

— Перше і найголовніше: кожен народ має право жити так, як вважає за потрібне. Подобається нам президент Білорусі, чи ні — його обрали білоруси і це — їх право. По-друге, безумовно, ми мамо свої симпатії та антипатії. Та це вже — друге і воно не може перебивати перше. Тому, як ми маємо ставитися до президента Білорусі? Як до сусіда. У нього на ділянці може бути щось незроблене і не так підстрижена трава, але то вже його справи. Тим паче, сусід — це назавжди. І звідси треба виходити. Поки він до нас не лізе, не вчить жити і нас не вбиває, його право бути таким, як він є. Це був тільки перший пласт.

Є ще й другий. Білорусь для України не просто сусід. Немає в світі країни, більш важливої для України, ніж Білорусь.

— Поясніть.

—  Десятки тисяч років геополітична могутність народів витворювалася у геополітичних кластерах — поєднаних транспортними коридорами великих просторах. На всю Європу їх існує лише шість. З Заходу на Схід йдуть два: Балтійсько-Північноморський (від Лондону до Новгороду) і Середньоземноморський. З Півночі на Південь йдуть чотири: Атлантичний, Рейнсько-Дунайський (німецький), наш — «із варяг у греки» і Поволзький (російський).

Якщо ми хочемо, щоб Україна була потужною і могутньою, нам потрібно, щоб працював наш транспортний коридор. Він проходить через багато країн. Можна зробити коридор через Україну, Білорусь і Литву, а можна через Україну — Білорусь — Польщу, а можна через Україну — Білорусь — Латвію, чи Україну — Білорусь — Новгород. Тобто, є багато шляхів, але всі вони включають Україну та Білорусь. Тому, Білорусь для нас — це не просто сусід. Це — особливий сусід. Вона завжди має бути союзником України і це — за будь-яких обставин.

Що ж випливає з Вашого питання? А чи правильне у сусіда око, чи добре він підстриг траву? Наприклад, я — переконаний демократ і мені не подобається, те що в Білорусі існує авторитарний режим. Мені безумовно приємніші білоруські демократи. Однак дружба з Білоруссю важливіша, ніж симпатії та антипатії.

На нашому шляху завжди зустрічатимуться ті, хто намагатиметься посварити наші держави. Перш за все, це — конкуренти нашого транспортного коридору. Йдеться про наших німецьких та російських візаві. Ці сили намагатимуться завжди розсварити Україну та Білорусь. Їм не вигідна наша дружба.

У той же час, українська влада, починаючи від Леоніда Кравчука зробила все можливе, аби знищити шлях «від варяг у греки». Ще якихось років 30 тому, через Україну та Білорусь, до Німеччини приходило 7 мільйонів тон криворізької руди. Зараз цей потік впав до 240 тисяч. Та це — вряди годи епізоди.

За великим рахунком, наш транспортний коридор не працює. Від слова взагалі. І це стосується кожного його відгалуження. Через Новгород, бо ми для Росії — конкуренти, через Литву, бо шлях також розірваний: Дніпро повертає на Схід в Білорусь і йде через Смоленську область, яка є споконвічною білоруською землею. Третє відгалуження шляху «із варяг у греки» йде через Польщу і воно також не діє.

Поки наше керівництво руйнувало наш транспортний коридор і розпродавало Укррічфлот, Лукашенко навпаки розбудовував його по Прип’яті та довів його до Бреста. Та тут він впирається в стіну. Чому? Далі він мав би йти на Віслу, але старий канал зруйновано. Німці сказали, що він поганий і запропонували побудувати в обхід новий. Навіть пафосну назву вигадали: Європейський водний транспортний коридор Є40. За нього обіцяли 15 мільярдів євро. Та грошей так і не дали. Німці обрубали і тут…

То до чого я вів? Завжди знаходитимуться люди, які намагатимуться посварити Україну і Білорусь. І завжди в них будуть на це підстави. Тому, ніколи, ні за яких обставин Україна не має сваритися з Білоруссю. Якого б президента вони не обрали. Ми ж обрали Зеленського, Порошенка, Януковича… і що люди мають думати про нас? (Сміється).

—  Тобто ми маємо виходити з власних національних інтересів, а не з загальноприйнятих визначень, типу останнього диктатора в Європі?

— Ідеологічні штампи є пасткою, в яку ловлять дурників. Тобто, нас намагаються в неї запхнути. Затримав Лукашенко «вагнерівців» — і молодець. А через нашу територію їздять бойовики, а ми їх не затримуємо. Це факт? Факт. То чому ми маємо після цього на нього сваритися? Навпаки молодець, що затримав. І дякуємо йому за цю послугу.