Ігор Козаченко: «Необхідно будувати модель державної «хмари»

Ще не так давно, фотографії та інші документи зберігалися тільки на наших комп’ютерах. Поламка системи «Windows» була подібна до лютого зла. Це означало, що пропали довго і старанно накопичені дані. Потім, життя стало легшим. На арену Інтернету вийшли великі онлайн-сервери, на яких можна зберігати і фотого, і різноманітні документи. Їх ще називають «хмарними» технологіями. Та чи можливе створення українських «хмарних» серверів? Про це i-ua.tv поспілкувався з членом Української Академії Кібербезпеки Ігорем Козаченком.

— Чи можуть українські ІТ-компанії будувати «хмарні» технології світового рівня? Що для цього потрібно?

— На сьогодні, українські ІТ-компанії мають на те причини і фізичні можливості. Це — їхні бажання. Що потрібно для цього? Попит. Якщо є відповідні органи, фірми і компанії, які використовуватимуть ці технології і платитимуть за них кошти, то ІТ-компанії надаватимуть такі послуги. Мушу сказати, є і невеличкий негатив. На сьогодні, «хмарні технології» уже мають обсяги світового значення. Існує чимало великих приватних «хмар». Вони надають за невеликі кошти свої послуги європейського рівня. Тому, конкурувати з такими монстрами, нашим ІТ-компаніям буде важко.

— Яку саме модель побудови «хмарних» сервісів Ви бачите для України?

— По-перше, необхідно будувати модель державної «хмари» і включити в неї усі інформаційні ресурси України. Тоді міністерства і відомства не розбудовуватимуть свої дата-центри, не будуватимуть нові серверні і не витрачатимуть колосальні гроші на їх утримання. Відповідно, це можна зробити на рівні держави і прийняти закон про «хмарні» технології. Він дозволить заощадити великі бюджетні кошти та використовувати їх на розвиток додатків, реєстрів, документообігу державного рівня і захищати дані інформаційні ресурси консолідовано та успішно.

— Що робити зараз держсектору: шукати справжні «хмари» для розміщення баз даних, чи самим забезпечувати їх працездатність? Про що свідчить світовий досвід?

— По-перше, я б радив домовитися з приватним сектором. Приватне і державне партнерство — це той ключовий момент, коли гравці можуть правильно використовувати одне одного. Я маю на увазі, що держава має свої інформаційні ресурси, які можна розмістити на інформаційних ресурсах приватного сектору. Останній має потужності і новітні технології. На технічному і законодавчому рівнях це доречно об’єднати. Та тільки в такому симбіозі вже завтра можна вирішити питання побудови як комерційної, так і державної хмар. Для цього в держави все є. Технологічна, захищена мережа передачі даних, система конфіденційного зв’язку, яка забезпечує і об’єднує всі міністерства та відомства держави. Також операторами даних систем є також приватні структури. Тому, перший крок можна зробити вже завтра. Не вистачає тільки політичної волі.

— Чи здатен, на Вашу думку, український ринок повернути інвестиції, що вкладаються у хмарні сервіси?

— Так, це можливо. Думаю, це можна зробити у найкоротші терміни. Утім, це буде досягнуто тільки в приватно-державному партнерстві. Інакше, комерційний сектор не може повернути комерційні кошти.

— Які на, Вашу думку, перспективи у «хмарних» сервісів світових гравців в Україні?

— Перспективи, як кажуть, райдужні. Сьогодні є усі необхідні здобутки і посилання. Потрібно тільки законодавчо захистити приватний сектор і дати можливість операторам і провайдерам розбудовувати даний сервіс для ринку в Україні, Європи та світу. Україна — місточок між Європою та Азією, через який можливо побудувати будь-які «хмарні» технології. Вони будуть вигідними усім і сприятимуть розвитку як бізнесу в Україні, так і зміцнення держави в інформаційному просторі.