Юлія Дороговоз: Зареєструвати усі «сірі» телефони нереально

Корупція явно існує не тому, що не виходить її побороти. Просто в українських чиновників та політиків немає бажання її знищити.

26 листопада відбувся круглий стіл на тему: «Сірий імпорт мобільних терміналів: масштаб проблеми, шляхи розв’язання». На ньому мобільні оператори, підприємці та громадськість намагалися знайти вирішення цього питання. Простою мовою, мобільні термінали — це ніщо інше, як наші смартфони, або кнопкові телефони. За даними Українського союзу промисловців і підприємців, в Україну тільки за минулий, 2019 р рік, завезли нелегальних смартфонів на 8.492 мільярди гривень. Це завдало неабияких збитків державному бюджету. Як вирішити цю проблему? Що зробити, аби за «сірі» телефони не платили підприємці та пересічні громадяни України, i-ua.tv запитав віце-президента, голову Комісії з питань економічної політики в Українському союзі промисловців і підприємців Юлію Дороговоз.

— Що таке «сірий» імпорт? Чим він відрізняється від «чорного»? Ці поняття якимось чином визначені українським законодавством?

— Ні, це — чисто умовні визначення. Вони жодним чином не прописані у законодавстві. «Білим» імпортом називають розмитнення товарів у законодавчому порядку із сплатою всіх необхідних податків. «Чорний» імпорт — усе, що ввозити заборонено. «Сірий» — товари, які імпортувати дозволено, але це робиться без належної сплати податків, чи законного оформлення.

— Як зробити «сірий» імпорт «білим»?

— Ми не отримаємо жодного позитивного результату, поки в нашій країні царствуватиме корупція. Чи варто вигадувати шляхи боротьби з «сірим» імпортом та покладати все нові обов’язки на громадян, якщо нічого не робиться для знищення цієї ракової пухлини? З моєї точки зору, це буде неефективним і матиме лише короткостроковий ефект. У котре на заваді стане корупція. Поки вона існуватиме, обрані завжди зможуть оминути закон в обхід.

На круглому столі ми розмовляли про реєстрацію та ідентифікацію мобільних терміналів. Також намагалися підняти питання: «Що мають робити оператори зв’язку з незареєстрованими телефонами?» Чи потрібно припиняти їх обслуговування? Якщо відповідь — «так», це означатиме додаткове навантаження на мобільних операторів та на громадян.

Крім цього, виникає питання щодо дотримання конфіденційності інформації та захисту персональних даних у випадку ведення уповноваженим на це державним органом Реєстру мобільних терміналів. Враховуючи численні скандали навколо «зливу» інформації, не має гарантій того, що цей Реєстр не буде використовуватись у незаконних схемах.

Наприклад, припустимо собі ситуацію, коли «білі» підприємці завозять чергову партію телефонів. Чиновники за винагороду «зливають» номери апаратів «сірим» бізнесменам, а ті роблять свій напівзаконний товар легальним. Держслужбовці зможуть у ручному режимі вносити інформацію у бази даних і ділитися нею з потрібними людьми. Тому, поки у нас все дуже красиво написано на папері. На практиці виникне чимало схем, і «білий» бізнес можна буде сміливо записувати у списки постраждалих. На превеликий жаль, кожен новий спосіб боротьби з тінню не лише не має позитивних результатів, але і погіршує життя бізнесу. Тому, я дуже обережно ставлюся до подібних питань.

Відмова мобільних операторів обслуговувати «сірі» телефони, насамперед, торкнеться населення. Через забаганки політиків, пересічні українці можуть постраждати на порожньому місці. Саме на них перенесуть відповідальність за корупційні схеми і «сірий» імпорт.

На мою думку, зареєструвати усі «сірі» телефони нереально. Частина з них не обслуговується мобільними операторами, бо вони знаходяться на складах в оптовиків. Крім того, така реєстрація та перевірка нашкодить бізнесу. Наприклад, громадянин з’ясував, що його смартфон завезений неправильно і йде в магазин його повертати. Утім, навіть якщо людині вдалося довести свою правоту, то винний не завжди продавець. Можливо, останній придбав апарат на оптовому складі.

На превеликий жаль, у нас в державі проблеми не вирішуються. Натомість, їх перекладають на плечі підприємців та громадян. Наприклад, у владних колах прийнято у всіх негараздах звинувачувати малих підприємцях. Мовляв, вони неправильно завозять товар і не хочуть користуватися касовими апаратами. Однак політики чомусь забувають, що найбільші зловживання, зазвичай, стосуються великих закупівельних партій.

Якщо говорити про дрібні партії, відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність, обов’язковим документом при митному оформленні є зовнішньоекономічний договір. Без нього нічого легально завезти неможливо. Однак іноземні партнери не завжди підписують домовленості на дрібні партії. Для них це затратно та незрозуміло. Саме тому, малому бізнесу інколи буває неможливо завезти легальний товар. Аби він міг постачати крам у «білу», потрібно спростити процедуру. Таким є один зі способів вирішення проблеми. Я не кажу, що всі стовідсотково вийдуть з тіні, але ті, принаймні це спрацює для тих, хто готовий до легалізації.

Якщо говорити про результати круглого столу, то єдиної консолідованої думки не було. Звісно, усі учасники сказали рішуче «так» боротьбі з «сірим» імпортом. Утім, питання методів лишилося відкритим і воно потребує доопрацювання існуючих пропозицій і висунення нових.

Тепер висловлю свою позицію. Я згодна, що сайти з Інтернет-продажу товарів не завжди містять інформацію про суб’єкт підприємницької діяльності. Мабуть, необхідно її вказувати, хоча б на рівні коду ЄДРПУО, або ідентифікаційного номеру, назви суб’єкту, або прізвища підприємця. Зокрема, це знадобиться споживачам, які забажають повернути «сірий», або неякісний товар. Однак настільки радикальні міри викликають лише низку питань. Саме тому, потрібен пошук альтернативних рішень.

— Складається враження, що в існуванні і продовженні життя «сірого» імпорту зацікавлена держава та чиновники. Це так?

— Корупція явно існує не тому, що не виходить її побороти. Просто в українських чиновників та політиків немає бажання її знищити. Наші реалії дають розвиватися лише бізнесу, в якому зацікавлені великі промислово-фінансові групи. Вони годуються завдяки корупційній складовій. Її відсутність дасть рівні можливості для всіх представників бізнесу. А це — невигідно для великих промислово-фінансових груп. Навіщо їм рівні умови, якщо вони отримують певні бонуси та преференції? Оскільки держава підтримує олігархів, тому в політичній та економічній сфері годі очікувати змін. Вони невигідні. Тут необхідна політична воля. Усі зусилля держави мають бути покладені на боротьбу з корупційною складовою. Але це не робиться, бо в корупції зацікавлені чиновники та сама держава.

— Чому громадянин має досліджувати, як товар потрапив в Україну?

— Це перекладання функцій держави на плечі громадянина. Вони не повинні нести відповідальність за «сірі» мобільні. Коли я приходжу до магазину, мене найменше хвилює, як телефон, що я збираюся придбати, потрапив до України. Такими питаннями має цікавитися держава і прикладати для їх вирішення чимало зусиль. Чиновники не повинні мислити за схемою: «Якщо контролювати митницю і податкову не можливо, то відповідальними за нелегальний імпорт треба призначити громадян». Це — дуже поганий вихід із ситуації.

— Чому мобільний оператор повинен виконувати невластиві йому функції та обмежувати права громадян?

— У тому й справа, що на мобільних операторів кладеться функція податкових агентів. Вони передаватимуть персональні дані. Для мобільних операторів це невигідно. Хтось має сидіти і звіряти персональні дані клієнтів з інформацією в реєстрах. А це — додаткові затрати з бюджету. Доведеться шукати нових працівників, або збільшити навантаження на вже існуючих співробітників. А хто нестиме відповідальність за людський фактор? Адже, співробітники мобільних операторів можуть робити помилки у даних. Це питання також залишається відкритим.

Крім того, ні для кого не секрет, що не усі мобільні телефони є підключеними до мереж. У кожного з нас зберігаються старі апарати, на випадок, якщо будуть проблеми з новими. А це — уже інші телефони. Або що робити, якщо людина отримала телефон у подарунок? Усе це — невраховані моменти і невідомо, як вони «вилізуть» у майбутньому. Так само, поки немає відповіді на питання: «Яким чином буде розподіл обов’язків між мобільним оператором, громадянином, державою, торговцем та імпортером?». Законодавчо ці норми декларативні. Почнуться проблеми, коли їх втілять у практику.