Сергій Дацюк: 2020 року, з точки зору змін, в Україні не було

Ми не генеруємо ніяких подій.

Дні, які залишилися до закінчення 2020 року, можна порахувати на пальцях. Загалом, його прийнято вважати невдалим. Світом править COVID-19. Чимало українців перехворіли «короною», втратили роботу, а в найгіршому випадку, поховали рідних. Не подобається 2020 і творцям коміксів та мемасиків. У одному з пабліків у Instagram мені на очі потрапили малюнки, на яких «13» та «666» з’ясовують, хто з них найстрашніше число. Суперечка закінчується появою «2020». І «13», і «666» усвідомлюють свою поразку. Вони розуміють, що «2020» їм просто не по зубам. А яким минаючий рік щура був для України і для українців? З цим питанням i-ua.tv звернувся до наших постійних експертів. Так-так, ми плануємо опублікувати цикл тематичних інтерв’ю. Розпочнімо з філософа Сергія Дацюка.

— Яким для України був 2020 рік: зі знаком «+», чи «-»?

— Ні з яким знаком. Україна не змінилася ні на краще, ні на гірше. Це вже стало давньою традицією. Хіба, щось погіршилося у ситуації коронакризи, коронапсихозу, епідемії та карантину? Гляньте на вулицю! Там ходять ФОПівці та протестують різні люди. Утім, не можна сказати, що відбулося значне погіршення. Проблема полягає в іншому. Якби сталася катастрофа, все старе б уже закінчилося і почалося щось інше. Ми ж бігаємо по колу.

— Слово «коронавірус» стало головним лейтмотивом 2020 року. На скільки ефективні дії влади у боротьбі з COVID-19? Складається враження, що карантин запровадили, аби знищити малий та середній бізнес.

— Було б добре, якби влада мала суб’єктність і ставила собі за мету знищити малий та середній бізнес. На жаль, у неї немає жодних цілей. Взагалі ніяких. Вона скопіювала основні вказівки умовної Європи, ВООЗ, міжнародних організацій. Тому, ніякої мети у влади немає. Тим паче, когось знищити. Ви ж розумієте, що знищити бізнес не так просто. Якби у влади була така мета, вона б досягалася дуже важко. На шляху встав би шалений опір. Утім, такої мети не було. Ситуація рухалася так, як вона рухалася. Влада намагалася балансувати на межі між «заборонити все» і «втримати економіку». Саме тому, погіршення йшло дуже поступово. У цьому сенсі, в Україні не відбувається нічого. Зрештою, як і завжди.

— Навіщо відбулася конституційна криза? Це був чийсь злий умисел?

— Я на це питання відповідав не раз. Ніякої конституційної кризи немає. Що треба розуміти під цим поняттям? Це коли у вас в кризі є конституційні інститути. Інститути, які прописані в Конституції. Конституційна криза відбувається, як правило, політичним чином. Політична криза відбувається конституційним чином. У нас не конституційна, а державницька криза. У нас криза з інституціями, які жодним чином не прописані в Конституції. Утім, це не заважає їм впливати на конституційні інституції. Тому, ця криза — державницька.

Що ви хочете пред’явити Конституційному Суду України? Він жодним чином не вийшов за межі своїх повноважень. Те, що він зробив, суперечить зовнішньому управлінню з Заходу. Та вибачте, зовнішнє управління у нас знаходиться поза Конституцією. Що ви можете закинути КСУ? Нічого. Ще раз наголошую: він виконав Конституцію! Ось і все. Тому, ніякої конституційної кризи не було. Це — державницька криза. Однак вона розпочалася не в минаючому 2020 році.

— Навіщо влада підняла ціни на комуналку та зробила їх драконівськими? Хіба не можна було обійтися без зростання тарифів?

— Знов таки, нічого несподіваного не відбулося. На моїй пам’яті, тарифи підвищуються увесь час, поки ми пам’ятаємо незалежну Україну. Звісно, вони зросли на фоні коронакризи, коли весь світ навпаки фіксував ціни і тарифи. У такій ситуації слід було надавати допомогу підприємцям та іншим громадянам. Однак цього не відбувалося. Натомість, тарифи продовжували рости. Тому, я не можу сказати, що відбувається щось несподіване. Ми просто ходимо по колу і продовжуємо минулі тенденції.

— А як бути з війною на Донбасі? Ось вже 6 років вирішення цього палаючого конфлікту відкладається у кошик з табличкою «на потім». Утім, коли настане це довгоочікуване «потім» невідомо і досі.

— Дивіться, війна на Донбасі — це медійний та побутовий сленг. Де-факто, бойові дії на Сході не визнані війною ні Україною, ні Росією. Де-юре, ми називаємо їх конфліктом. Ніякої війни немає. Усередині цього конфлікту ми намагалися укласти мінські домовленості. Їх статус непевний і невизначений. Спроба їх затвердити через ООН ні до чого не призвела. Мінський процес довів ситуацію до абсурду. Ми ходимо багато років по колу і не можемо знайти кінець краю. Ми не робимо інноваційних кроків. У той же час, в цьому світі щось міняється, відбуваються кризи, чи коронавіруси. А ось в Україні все стабільно. Усе йде так, як і було. Фактично, у нас нічого не змінюється. Це, якщо не рахувати президентів, прем’єр-міністрів і політичну структуру парламенту. Тенденції, які були, продовжуються і далі. Тому, 2020 року, з точки зору змін, у нас не було. Нас немає як України. Ми не генеруємо ніяких подій.