Микола Сірий: У 2020 році ми топталися на місці

Яким був рік для України, що минає? З цим питанням i-ua.tv звернувся до наших постійних експертів. Ми публікуємо подальші частини нашої серії про підсумки року 2020. Ми говорили про війну на Донбасі, драконівські тарифи на комуналку, COVID-19 та конституційну кризу. На цей раз, на питання i-ua.tv відповів старший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України Микола Сірий.

— Яким для України був 2020 рік: зі знаком «+», чи «-»? Чого було більше: хорошого, чи поганого?

— У мене склалося враження, що ми цього року ходили по колу. Я не побачив початку жодних векторів, які б мали розвиток у майбутньому. Натомість, ми топталися на місці. Звісно, ми прожили 2020 рік, як і весь світ з пандемією, але списувати на неї усі негаразди я б не став.

— Слово «коронавірус» стало головним лейтмотивом 2020 року. На скільки ефективні дії влади у боротьбі з COVID-19? Складається враження, що карантин запровадили, аби знищити малий та середній бізнес.

— Я не фахівець з питань інфекційних загроз, однак в темі пандемії є дві складові. Перша — медична та інфекційна. Друга — соціальна. Зрозуміло, що у медичному плані потрібно діяти специфічними протиепідеміологічними заходами: шукати вакцину, відслідковувати хворих та мінімізувати ризики.

Однак і соціальна складова також є дуже важливою. Влада повинна вміти зорієнтуватися у соціальних процесах та зрозуміти, що суспільство переходить в інший режим життя. Той, який має обмеження фізичної комунікації. Відповідно, потрібно було дуже швидко переорієнтувати ресурси та можливості соціуму на режим інтелектуальної комунікації. Влада б мала визначити пріоритети, в якій частині суспільного управління потрібно розчистити Авгієві стайні і розібратися в причинах, які заважають нам розвиватися. Було б дуже корисно використати час, який нам виділив 2020 рік. Та на жаль, можновладці проявили повну неспроможність. Вони займалися лише гасінням пожеж. Влада реагувала на подій, які сталися і при цьому не демонструвала здатність діяти проактивно.

Що ж стосується малого та середнього бізнесу, можна зрозуміти розгубленість та суєту першого і другого місяців пандемії. А ось далі потрібно було зібратися з думками та волею і зорієнтувати суспільство, в тому числі і бізнес, на формування нових форм соціальної роботи і соціальної співпраці. Відповідно, пріоритетним був напрямок визначення у колі МСБ, які бізнес можна перевести в режим онлайн, заради мінімізації фізичних та соціальних контактів. Цим підприємцям потрібна допомога! Саме ті бізнес, які технологічно готові до такої переорієнтації, мали б у найперших кроках у протидії пандемії отримати підтримку з боку держави.

Тоді б за 3 — 4 місяці, ми отримали зовсім іншу структуру економіки у сфері МСБ. Те ж саме стосується і специфіки сільськогосподарського бізнесу, який переважно працює на свіжому повітрі. Дана сфера найменше вражається атаками вірусу, і це означає, що їй потрібна допомога. Така переорієнтація та концентрація зусиль на напрямках, які б за нових умов давали максимальний соціальний та економічний ефект, продемонструвала здатність уряду до прийняття грамотних рішень. Утім, ми маємо демонстрацію нездатності прогнозування, переорієнтації та змін векторів спрямування суспільних зусиль.

— Навіщо відбулася конституційна криза? Це був чийсь злий умисел?

— Напруження, яке створили навколо Конституційного Суду є надмірним. Його можна зрозуміти з позиції громадянського суспільства. Воно повинно реагувати та демонструвати реакцію на рішення і події, які несуть загрози демократичному розвитку. Натомість, влада має реагувати адекватно. На мою думку, її реакція була ще більш непропорційно реактивною, ніж суспільна. Більше того, влада зробила все, аби створити картинку, що у всьому винен Конституційний Суд. Натомість, вона не визнає своїх помилок та недоопрацювань. Судді КСУ і суд — це не утворення, яке створили ззовні. Це — породження влади. І вона, з перших днів свого включення у роботу, зобов’язана перебувати в комунікації з усією системою інституцій. Ким і коли вони були сформовані неважливо. Той, хто отримає на виборах політичну довіру та повноваження, зобов’язаний із перших днів вступати у дієву робочу комунікацію. Її відсутність і стала однією з причин контроверсійного рішення суду. Тому, в цій конституційній кризі надзвичайно високий відсоток штучності.

— Навіщо влада підняла ціни на комуналку та зробила їх драконівськими? Хіба не можна було обійтися без зростання тарифів?

— Я думаю, що найскладніше питання полягає в умовах пандемічної загальносвітової атаки. Наразі, економіка світу перейшла в режим роботи з затримкою розвитку. Щоб з’ясувати, на які її сектори пандемія вплинула більше, а на які менше, потрібно давати загальний аналіз. Однак деякі підприємства від пандемії тільки виграли. Таким є торгівельні мережі, що активно переключилися у режим Інтернет-торгівлі і змогли більше заробити.

А ось які економічні процеси мали місце в енергетичній сфері, мені сказати складно. На мою думку, рішення уряду мали б продемонструвати соціальну солідарність за нових умов. Усі сегменти суспільства мають спільно проходити складні періоди життя. Якби ми відчували, що ризики небезпеки та економічні втрати розподіляються рівномірно, тоді б у людей було відчуття справедливості. Вони б мали впевненість у правильному напрямку. Тоді б кожен громадянин та інституція мали би відповідальність на більш високому рівні.

— А як бути з війною на Донбасі? Ось вже 6 років вирішення цього палаючого конфлікту відкладається у кошик з табличкою «на потім». Утім, коли настане це довгоочікуване «потім» невідомо і досі.

— Знов таки, у площині підведення підсумків 2020 року, ми дивимося на цю проблему, з точки зору, прогнозів, заяв і обіцянок часів 2019-го. Ми пам’ятаємо, що нова влада визначила собі дедлайн в один рік. Прийшовши у високі кабінети, вона поставила собі такий термін для якісної роботи. У випадку відсутності результатів, вона обіцяла прийняти якісно нові рішення. На жаль, пройшов рік, і ми їх не побачили. І це — дуже погано. Влада не повинна робити подібних заяв і визначати собі орієнтири, якщо вона не впевнена у досягненні результату.

Вектор Донбасу і Криму, на мою думку, дуже тісно пов’язаний з відносинами України з демократичною частину російського і білоруського суспільств. Якби на цих напрямках вітчизняна влада ставила більш помітні акценти, а не ховала голову в пісок, можливості досягнення українських інтересів у Криму та Донбасі були б значно більшими. Ми пам’ятаємо 2019 рік і заяви про те, що за подіями в Україні спостерігають опозиційно налаштовані представники Росії та Білорусі. Ці люди бачили Україну прикладом, який можна взяти на озброєння. Якби нова влада продовжувала ці акценти і спілкування на пряму з демократичною частиною тих суспільств, мені здається, владним структурам сусідніх держав, які ставляться до нас агресивно, було б менш комфортно в 2020 році. Натомість, українські можновладці вирішили грати у гру під назвою «невтручання та повний нейтралітет».

Також потрібно посилити нашу безпеку та армію. У цьому розрізі легко поставити кожному із нас просте запитання: «Які нові зразки зброї виготовили і передали у ЗСУ в 2020 році?». На жаль, позитивних відповідей дуже мало. Успіхи надзвичайно скромні, а це — відповідь щодо наближення наших цілей у напрямку Донбасу та Криму.