Юрій Буздуган: 2020 рік не міг бути хорошим

i-ua.tv продовжує підбивати підсумки року з двома двійками та нулями. Залишилося кілька днів — і рік, який запам’ятається коронавірусним карантином назавжди піде у минуле. А ще, у 2020 влада так і не спромоглася зупинити війну з Росією, але натомість «порадувала» українців зростанням тарифів на комуналку. Про це і не тільки ми поспілкувалися з експертом з питань індустріального розвитку Юрієм Буздуганом.

— Яким, на Вашу думку, був 2020 рік для України? Він промайнув зі знаком «+», чи з «-»? Чого було більше: хорошого, чи поганого?

— Нинішній рік не тільки для України, але і для всього людства був переломним. Такою собі точкою біфуркації. Він схожий на середину м’ясорубки: місце, де знаходяться ножі. Навіть за своїм визначенням він не може бути хорошим. Інша справа, що точка біфуркації — це момент народження нового. А отже, все старе і погане мусить померти. Світ, який постав у 1991 році, подарував цінності неолібералізму (маніпуляції замість свободи), дав Україні незалежність, її громадян зробив вільними, а її економіці дав деіндустріалізацію. Наразі усе погане з цього йде у небуття. Воно конає у страшних муках та судорогах під ножами точки біфуркації. Саме 2020 рік став часом неминучої загибелі фантомів минулої епохи.

Та страшне і сумне — вже у минулому. Зараз постає новий світ. Він народжується. І хоча народження — це завжди боляче, однак воно дає надію на краще. Сподіваюся, майбуття буде чимось хорошим. Принаймні, кращим за минуле для України та українців. Світ — це маятник. Україна знаходилася у найгіршому для себе положенні, утім зараз маятник почав рух у зворотному напрямку. Тобто, з одного боку 2020 рік — це вершина дна, а з іншого — почався рух до хорошого.

— Слово «коронавірус» стало головним лейтмотивом 2020 року. На скільки ефективні дії влади у боротьбі з COVID-19? Ним залякували і обіцяли багато смертей. Утім, складається враження, що карантин запровадили, аби знищити малий та середній бізнес.

— Малий та середній бізнес думає про себе занадто багато. Коронавірус чинить значно гірші речі, ніж боротьба з МСБ. І головне — це знищення суспільних процесів. Скажімо, є держава, економіка, соціум, мораль, вигода, правила і так далі. Усе це — взаємопов’язані речі. Коронавірус припиняє взаємостосунки між людьми. Розумієте? Ми боїмося одне одного та перестали спілкуватися напряму. Тобто, людство заганяється у віртуальність. Спілкуватися можна тільки через Facebook, Instagram, чи інші соціальні мережі. Але лайк у Фейсбуці погана заміна Дружбі і Коханню. І більшість людей там не зароблять на хліб. І ось це — найгірше, що робить пандемія. Звісно, гигнувся бізнес. Та вибачте, те ж саме сталося і з державою, і навіть з Європейським Союзом. Усе, немає більше ЄС. Кожна держава сама за себе, бо закрилися кордони. І наш безвіз теж накрився.

Утім, народження нового світу завжди проходить крізь такі речі. Для ілюстрації візьмемо приклад іспанки. Сто років тому завершилася Перша світова війна. Її фінішем стала не перемога Антанти, а епідемія грипу. На іспанку захворів кожен третій мешканець Землі — 0,5 мільярда людей. Забрала хвороба 50 мільйонів життів. Для порівняння, на Першій світовій війні загинуло 20 мільйонів осіб. Саме на тлі таких трагічних подій народилася корпоративна цивілізація. Вона принесла масове виробництво, масове споживання, державу загального добробуту, освіту для всіх і медицину для всіх. Що у США, що в Японії, що в Німеччині, що в СРСР відкрилися дитячі садки, започаткували восьмигодинний робочий день, запровадили відпустки та побудували санаторії для трудівників. Зараз відбуватимуться аналогічні речі. Коронавірус — це вершина дна. Зараз народжується, щось нове. І воно буде просто фантастично кращим за існуюче. Утім, цей рік ще потрібно пережити. Зрештою, добре, що ми його пережили.

— Навіщо відбулася штучна конституційна криза? Це був чийсь злий умисел? Навіщо це владі?

— А до чого тут влада? Невже в Україні керує вона? Що ви таке кажете! Жоден з президентів не керував нашою державою! Україна як була під зовнішнім управлінням до 1991 року, так і залишається там. Причому, не тільки під стратегічним, але і під тактичним. Що таке Конституція? Це — суспільний договір громадян між собою, як їм жити. Українці вже не можуть жити так, як раніше. Це є факт, і він є зрозумілим та очевидним. Нам треба витворювати новий спосіб подальшого життя. Існуючий — калька з американського, чи європейського, не працює. Ми хотіли парламентсько-президентську республіку і прийняти Конституцію. Однак ми це робили для Заходу, а не для себе. Тому, отримали декоративну демократію.

Я знаю, про що говорю. Тоді, уночі 28 червня я приймав нашу Конституцію та натиснув за неї зелену кнопку. Це була угода про життя в парламентській демократії. Вона приймалася пакетом з правами людини. Та що вийшло насправді? Ці правила зробили лише красивою декларацією. Хоча вони фантастично хороші, але так і не запрацювали в українських реаліях. Ми існуємо в іншому, паралельному світі, де немає парламентської представницької демократії. Верховна Рада не представляє народ України. Бо у 2002 році зробили майновий ценз. Без трьох мільйонів доларів про депутатство можна забути. Більшості українців залишили право обирати, але відібрали право бути обраним. Так що парламент цю більшість не представляє.

Так що правила, які ми створили у далекому 1996 році тепер Україні непотрібні. У нас немає того європейського всесвіту і вільної демократії. Тому, ця конституційна система обов’язково мала зламатися. І коли у 2020 році ми підійшли до точки біфуркації конституційна система не могла не зламатися. Щоб вийти з конституційної кризи, нам, народу України, треба зібратися і перезаснувати державу, а також, суспільство та економіку. Ми маємо вирішити, як будемо жити один з одним. Нам потрібен новий суспільний договір. Тому, конституційна криза — це квінтесенція точки переламу. Вона — закономірність. Інакше не могло бути.

— Навіщо влада підняла ціни на комуналку та зробила їх драконівськими? Хіба не можна було обійтися без зростання тарифів?

— Хіба це зробила влада? У нас немає влади, яка б керувала Україною. Ми знаходимося під зовнішнім управлінням. Нам говорять: «Підіймайте ціни на комунальні послуги, щоб вони були такими ж як в Європі та США. А ось, де ви візьмете гроші, щоб їх оплатити нас не цікавить». І це все — на тлі ницих зарплат та руйнування останнього захисту бідних — профспілок. Ось вам маніпулятивна система у повній красі. Знаєте, у вільній країні уже б почалися страйки, а потім і революція, а тих, хто це вчинив, відправили би прикрашати ліхтарі на Хрещатику.

Повторюсь, головна зброя людства — це соціум. Найважливішим інструментом рішення будь-яких проблем є суспільство. Так було завжди. Починаючи ще від найпершої кризи, яка сталася 30 тисяч років тому. Тоді у боротьбі за місце на чолі харчової піраміди зійшлися два біологічних види: неандерталець та кроманьйонець. Перші панували вже 600 тисяч років, поки не прийшли ми. Неандерталець був сильнішим та розумнішим за нас. Його мозок мав 150 кубічних сантиметрів, у той час, коли в нас тільки 120. Однак перемогли ми, бо мали одну перевагу. Ми -кроманьйонці могли говорити, витворювати складні фонеми. Тому на відміну від неандертальців, ми були «Ми».

Так, за допомогою спільності, ми вирішували усі проблеми людства. І коли відбулася неолітична революція, ми створили виробляючу цивілізацію: почали вирощувати їжу: злаки і худобу. Усе це ми вирішували за допомогою колективних дій. Це — єдина наша зброя і зараз. Однак, коронавірус нищить наше «Ми». Замість того, щоб збиратися до купи і вирішувати свої проблеми, в тому числі і з тарифами, ми сидимо у Facebook, пишемо: «Усі козли» та отримуємо 12 лайків.

Тому, хочу сказати, що зараз здохне система неолібералізму, маніпуляцій та віртуального всесвіту. Нас туди загнали, а коронавірус став фінішним клапаном, який перекрили, щоб закрутити останні гайки. Система стала абсолютно жорсткою, а значить — крихкою. Тому, вихід з неї буде не еволюційним, а революційним. Вона вибухне. Не тільки в Україні, а уся світова економічна, геополітична та цивілізаційна система буде переформатована. Наголошую: наша єдина зброя — це єдність. Потрібно збиратися до купи, не зважаючи на коронавірус. Бо зараз — ми та сама жаба, яку сунули в каструлю і ввімкнули вогонь. Температура постійно підіймається, а нам стає все гірше. Але при цьому зроблено все, аби ми далі перебували у віртуальності, не реагуючи на те, що наша шкіра вже пішла пухирями.

— А як бути з війною на Донбасі? Ось вже 6 років вирішення цього палаючого конфлікту відкладається у кошик з табличкою «на потім». Утім, коли настане це довгоочікуване «потім» невідомо і досі.

— Війна на Донбасі — це не збройний конфлікт між Донбасом і Україною. Це навіть не війна України з Росією. І коли Зеленський намагається капітулювати перед Кремлем, робить дванадцяту, чи чотирнадцяту таку спробу, у нього нічого не виходить. Здавалося б, його головний радник і шпигун Путіна (йдеться про Єрмака — ред.) все влаштував, узгодив та організував, а все одно нічого не виходить. Чому?

Бо іде до фінішу Четверта світова війна, яка почалася у 1991 році. Україна та Росія — не її суб’єкти. Це — поле бою, територія, на якій розгортається битва великих гравців. Вона відбувається між Німеччиною і США. Перша підім’яла під себе ЄС, взявши Росію собі у союзники, перетворила її на свого бойового хом’яка, всіх лякає і змушує погоджуватися на раніше неприйнятні для інших країн речі та встановлює «новий німецький порядок» по всій Євразії.

Та, Слава Богу, альтернатива новому німецькому імперіалізму є. До речі, Гітлер також встановлював новий німецький порядок. Тепер це робить і Меркель. Реальна альтернатива — це не тільки США, але й англосакси в цілому. Війна на Донбасі триватиме допоки не переможе одна зі сторін протистояння: німці, або американці. До 2014 року перемагали перші. Однак після «кримнашу» все покотилося додолу. Тепер до перемоги коаліції на чолі із англосаксами залишилося зовсім трохи.

Головна зброя німців — це контроль над ЄС, який між іншим, за населенням, більший від США. Однак ВВП Європейського Союзу, яке у 1911 було в півтора рази більше ніж у Сполучених Штатів Америки, тепер менше американського. ВВП і самої Німеччини стрімко падає. Тільки за 2015 рік воно скотилося на 25%. Коротше кажучи, зараз йде ендшпіль. Формальним кінцем війни буде капітуляція не Німеччини, а Росії. Попередня імперія зла — СРСР розпалася, коли ціна на нафту впала до 26 доларів за барель. Коли вона скотилася до 19 Росія почала конати. Цей бойовий хом’як німців по встановленню їх порядку віддає Богу душу. Значить кінець наших страждань не за горами.

Який буде наслідок? Росія підпише капітуляцію на умовах переможців. До речі, Україна буде в їхньому таборі. Коли це станеться? Вважайте, що вже. Таких речей не бачить тільки Зеленський. На капітуляцію Росії я б радив очікувати у наступному 2021, чи максимум у 2022 році. Тоді ж повернеться Крим. Відбудеться не лише виведення російських військ з Донбасу, а і покарання всіх терористів. Тут я маю на увазі 10 тисяч російських вояків, які воювали в Україні. Що важливо: за ґрати їх посадить сама Росія. Бо це умови, які їй поставлять переможці: усі терористи, і бойовики, і організатори понесуть покарання, списки їхніх агентів в Україні будуть опубліковані.

Пам’ятаєте, як у 1918 році Німеччина навіть не капітулювала, а тільки почала перемовини про підняття символічного білого прапору? Вона віддала свою головну зброю — Флот Відкритого Моря. Усі броненосці, лінкори і крейсери були виведені на головну базу Великобританії і зберігалися там, поки йшли переговори.

Сьогодні Росія нічого не виробляє, крім нафти і газу. Навіть їжу вони змушені закуповувати за кордоном. І коли Газпром стане банкротом 140 мільйонів росіян не матимуть що їсти. Для того, щоб Росія тільки мала можливість підписати капітуляцію і перестати бути тим, з ким ніхто не має справу, і ніхто нічого не продає, навіть їжу, вона буде змушена віддати ядерну зброю, як німці віддали свій флот ще ДО ПОЧАТКУ ПЕРЕГОВОРІВ. Тепер уявіть цю архаїчну імперію без ядерної довбні. Втім, це закономірний фініш політики Путіна. За Сталіна ВВП Росії становило 25% від американського. За Хрущова — 50%. За Путіна — лише 7%. Ну на що Росія спроможна без ядерної зброї? Без неї, дракон перетворюється на комара.

Повторимо ще раз, війна закінчиться у 2021, максимум у 2022 році. Держава агресор не лише виведе війська, але і заплатить компенсацію за всю заподіяну шкоду. За кожне поламане дерево, за кожну поранену, чи вбиту людину, за кожен розграбований завод і за кожен вивезений верстат. Росія Україні заплатить за все. І не тільки Україні, але і Молдові, Грузії та іншим.

Зараз ідуть торги. Росія намагається впхнути Україні Донбас на своїх умовах, і Зеленський ніби не проти. Однак це не війна України з Росією. Це — війна німців з американцями, і німці її допрограють і умови остаточного миру продиктують американці. Україні потрібно трошки дотерпіти. Вже недовго залишилося. Як співає Слава Вакарчук: «Усе буде добре!» З новим роком! Роком перемоги України та роком коли почнеться краще життя для Українців!